-- Так, -- відповів він без найменшого вагання.
-- Принаймні ти чесний. – Я встала на ноги й обережно рушила вниз по сходах. Я не могла дивитися на бога таємниць. Лють всередині мене прагнула перетворити його в попіл. Цілковито людська, цілковито моя лють.
-- Що будеш робити з Клинком? – вигукнув він за мною.
Я не зупинилася, але сказала через плече.
-- Я могла б сказати, що це таємниця, але насправді це просто не твоя йобана справа.
Його сміх супроводжував мене по незвично порожній вулиці.
Розділ 33
Ще однією таємницею, яку Бат безсумнівно знав, і притримав для себе, було те, що контроль – ілюзія.
Я збудувала для себе міст з люті, але коли я йшла по ньому, він розсипався позаду. Я звільнилася від Апатії, яку бог таємниць наклав на мене. Але коли зникла загроза, що мене на цілу вічність заховають в якомусь кутку його храму, як живого трупа, вмістилище ненависті Клинка – без цієї загрози було важко опанувати гнів.
Клинок мовчав, проте я не довіряла йому. Старий священник Лагни мав рацію; він хотів, щоб ним користалися. А якщо я ним скористаюся? Тоді що? Як йому довіряти? Як довіряти собі? Я керувала драконом. Хоч як би мені не здавалося, що я контролюю процес, як тільки я його відпущу, настане час розплати.
А якщо я ніколи його не відпущу? Якщо я буду використовувати Клинок Абанон так, як він цього захоче? Гейрус мав рацію. З дещицею ненависті й волею довести справу до кінця я могла скористатися Клинком, щоб робити жахливі, прекрасні речі.
Так, Амро. Покажи мені, що ти ненавидиш і ми зітремо це з лиця землі.
-- Я сказала тобі заткнутися.
Ворота Зрадника бачили кращі дні. Може навіть кращі століття. Самі ворота вже давно зникли. Блідий, жовтий камінь потріскав, а вузькі сходи, що вели до покинутої кімнати вартових були захаращені сміттям. Проте дубові двері в кімнату вартових були все ще відносно цілі, а замок міцним. Кому це знати, як не мені, адже я сама їх встановила. Ще одна з моїх криївок. З чудовим видом на ринок і разючим смородом гнилих продуктів.
Я сиділа у вікні, на широкому виступі, і спостерігала за вечірньою метушнею. На цю годину більшість зелені вже зів‘яла. Люди торгувалися.
Серед імпровізованих столів бігала малеча, граючись і горланячи.
Я тримала Клинок у руці. Не могла його покласти.
Що я ненавиділа?
Певний час я розмірковувала про це. Чи могла я використати Клинок для чогось доброго?
-- Клинку, чи можна з твоєю допомогою, скажімо, прикінчити всіх ґвалтівників у Люсернісі?
Він завібрував у моїй руці. Так. Так. Ми вистежимо їх всіх і змусимо заплатити…
-- Ні. Я маю на увазі відразу. Можеш зробити так, щоб всі ґвалтівники просто здохли?
Його мовчанка була достатньою відповіддю.
Що я ненавиділа?
-- Клинку, ти можеш покінчити з голодом? Бідністю? Фізичними вадами у дітей? Можеш вилікувати хворих? Можеш зробити хоч одну корисну річ, йоб твою мать, чи вмієш тільки нищити?
Тиша.
-- Ти, курва, ні до чого не годен, правда?
Я втілення ненависті богині. Я – сила.
-- Знаєш, що я думаю? Я думаю, вона викинула тебе, бо ти ні до чого не годен. Більше, ніж ні до чого не годен. Ти завада. Перешкода.
Я можу загасити сонце. Я можу розірвати світ надвоє. Я можу затопити народи в ріках крові.
Каміння у надбрамній вежі затремтіло.
-- Але ти не можеш заповнити живіт хоча б однієї дитини, вилікувати кашель чи принаймні вивести пляму з білизни.
Знаряддя виготовляють з якоюсь метою. В них є якась функція, інколи багато функцій. Їхнє існування базується на їхній придатності.
Знаряддя, яке не можна певно взяти в руку, яке не має корисної мети, чи знаряддя воно, у розумному значенні цього слова?
Клинок, який я тримала в руці, не був зламаний; він був з ґанджем вже в мить свого створення.
Мабуть, він відчув напрямок моїх думок, бо завібрував у мене в руці, його форма перескакувала з одного виду ножа до іншого. Від нього почало виходити глухе жалібне завивання і пекельне червоне сяйво.
-- Робітник покладається на знаряддя, щоб зробити свою справу. Його вміння, його рука направляють знаряддя. Знаряддя, яке змінюється в його руці, потрібно викинути.
Так. Викинь мене. Залиш мене тут…
-- Але жоден відповідальний ремісник не залишить небезпечне знаряддя лежати де-небудь, щоб його підняв якийсь дурень. Навіть мечі, створені вбивати, мають піхви.
Тоді знайди для мене піхви. Я буду собі тихенько лежати.
-- О, але кожне знаряддя, з ґанджем чи без, заховане чи залишене будь-де, може бути знову використане. – Я тримала його перед собою, довго і пильно дивилася на його блискучу форму. Відчула, як ненависть закипає, немов гаряча жовч. Я не опиралася.