Однак відчуття цієї нової суспільної атмосфери можна вважати лише першим етапом адаптації до неї як умови поведінкової активності. Як свідчить соціальна практика, виходячи з цієї позиції, можна йти в різних напрямах. Одні люди намагаються реально скористатись новими можливостями, змінюють місце роботи, професію, включаються у сферу ринкових відносин і т.ін., тобто ініціативно, самостійно створюють новий соціальний простір життєдіяльності. Інші розгублюються, позбавившись заведеного регламенту життя, вони відчувають себе самотніми, покинутими напризволяще, зазнають стресів та інших психічних розладів.
РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА ПРОЦЕСІВ СОЦІАЛЬНОЇ
АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В ПЕРЕХІДНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
2.1. Нова соціальна ситуація як детермінанта змін адаптаційних процесів
Процес соціальної адаптації багато в чому визначають зміни, що відбуваються в суспільстві. Іноді вони радикально змінюють характеристики соціального середовища, де проживають соціальні суб’єкти. За словами Т.Заславської, так відбувається “зумовлена зовнішніми чинниками та внутрішньою потребою поступова, не пов’язана зі зміною керівної еліти, але водночас радикальна та відносно швидка зміна соціальної природи чи соцієтального типу суспільства” [99, 149].
А.Данилов вважає, що “трансформацію доцільно розглядати як процес, що піддається регуляції з метою виведення суспільства на шлях нормального еволюційного розвитку. Інтерпретуючи зміст пострадянської трансформації, він виступає проти ідеологізуючого підходу, називаючи його антинауковим, таким, що привчає пересічну людину тлумачити сьогоднішні суспільні суперечності лише наслідками панування комуністичної ідеології. На його думку, витоки цих суперечностей почасти приховані в завуальованих намірах ініціаторів “перебудови”, які прагнули встановити в суспільстві буржуазні відносини. Тому сьогоднішня криза - це криза нових стосунків, основою якої є суперечності” [Цит. за: 126, 719].
Українське суспільство, сьогодні перебуває в трансформаційному стані. Варто зазначити, що в соціологічній науці існують дві позиції: одна з них базується на твердженні, що процес перебудов передбачає собою цілеспрямований перехід суспільства із вихідного до більш прогресивного стану. Інша позиція, (якої дотримується й автор), полягає в тому, що цей процес набув спонтанного характеру, тому правильніше буде назвати його трансформацією. Трансформаційний процес є результатом взаємодій багатьох соціальних суб’єктів, індивідів, організацій, груп, сукупність яких можна розглядати як макросуб’єкт суспільних перебудов. Спонтанний характер трансформаційного процесу, його залежність від багатьох чинників зумовлює непередбачливість результатів.
Трансформаційні процеси в Україні характеризуються значною активністю, різкою швидкістю перебігу та глибиною змін в окремих сферах суспільства. Інша особливість суспільства, що трансформується, полягає в тому, що в ньому наявні елементи як “старої”, так і “нової”, а також саме “перехідної” соціальної системи. Цьому станові характерний й особливий “проміжний” тип особистості, якому притаманний “перехідний” стиль життя.
Варто було б звернути увагу на те, що об’єктивною стороною суспільних перебудов виступили якісні зміни в системі соцієтальних відносин, які супроводжуються зміною фундаментальних механізмів соціального регулювання та якісною трансформацією соціальних інститутів. Зміни вплинули передусім на цінності та норми, які були в основі найважливіших соціальних інститутів. Радянські системоутворчі цінності (“інтернаціоналізм”, “колективізм”, “ентузіазм”, “альтруїзм”, “боротьба”), були замінені “ринково-демократичними” (“матеріальні статки”, “добробут дітей”, “здоров’я”, “міцна родина”, “цікава робота”, “підвищення освітнього рівня”, “незалежність у справах, судженнях і вчинках”).
Соціальна адаптація в умовах суспільних перебудов являє собою два процеси, що відбуваються одночасно: адаптація до елементів нового суспільного ладу та адаптація до перехідної системи. Це додає нового аспекту у вивчення адаптації як різновиду соціальних відносин. З одного боку, соціальна адаптація до соцієтальних змін може набувати імітаційного характеру. Тобто соціальний суб’єкт посідає позицію конформіста, який погоджується практично з усіма нововведеннями, разом з неминучими негативними процесами. Цей досить некритичний підхід може довести суб’єкта до суто зовнішнього сприймання цінностей у новому суспільному устрої.