Звичайно ж, будь-яка типологія, разом із типологією адаптивних процесів у суспільстві, не претендує на вичерпне охоплення та аналіз усіх існуючих проявів соціальної та психічної активності особистості. Наша типологія адаптивної поведінки також хибує однобокістю, яка пов’язана з аналізом лише одного зрізу соціальної реальності - її історико-культурної та соціально-психологічної підготовленості до відтворення певних поведінкових зразків реагування на проблемну ситуацію.
2.3. Критерії стану адаптованості населення
до суспільних змін
Відносна стабілізація початку ХХІ ст., на перший погляд, визначила механізми та стратегії адаптації населення до наслідків зумовлених радикальними змінами, що відбулися впродовж 90-х років ХХ ст. Однак події останнього часу та очікування нових суспільних струсів, з огляду на соціальні реформи, мають реальну загрозу для “консенсусу влади та населення”, який формував модель виживання, хоча вона й не мала перспектив, але давала людям, покинутим напризволяще, можливість формувати нові способи існування. Порушення цього балансу може призвести до нового загострення адаптаційних проблем.
При підготовці до написання монографії автор, разом із членами соціологічної лабораторії ЧНУ ім. Ю.Федьковича, провели вибіркове опитування за допомогою стандартизованого письмового інтерв’ю. Опитування проводилося на території Чернівецької області, нами була використана й адаптована методика вимірювання соціальної адаптації П.Кузнєцова [125]. Були опитані 600 респондентів різних вікових категорій. Предметом виміру слугували актуалізовані потреби людини та рівень їхнього задоволення. Опитування проводилося в лютому та березні 2007 року.
Емпіричні дані, отримані в перебігу дослідження, дали нам можливість виокремити:
кількісний показник адаптації - індекс;якісний показник адаптації - рівень;структурний показник адаптації - профіль.Об’єктом виміру для нас була адаптація особистості до сучасного суспільства. Результати виміру дозволяють прогнозувати поведінку людини на період до 1,5 року при розв’язанні нею найважливіших життєвих проблем.
Нами було вироблено робочу методику виміру адаптації. Адаптацію ми розуміємо як відносно стійкий процес встановлення відповідності між сукупним рівнем найбільш актуальних на цей момент потреб особистості і наявним (перспективним) рівнем їхнього задоволення, який досягається шляхом людської діяльності.
Практична робота з вимірювання адаптації полягає в проведенні опитування респондентів та опрацюванні первинної й вторинної інформації. В додатку № 2 можна знайти специфічні для виміру адаптації особливості процедури дослідження, а також алгоритми техніки вимірювання (Див. додаток № 2).
Опитування проводилися в містах та селах Чернівецької області. У вибірку було включено 600 респондентів, поділені за трьома віковими категоріями та за статевими ознаками. За віком:
1 категорія - 18-35 років;
2 категорія - 35-50 років;
3 категорія - 50-70 років.
У кожній віковій категорії було опитано 100 респондентів чоловічої статі та 100 жіночої.
Провівши розрахунки за вищенаведеними формулами, ми визначили індекс адаптації жіночого населення Чернівецької області віком од 18 до 35 років, який на момент дослідження становив 0,93, а індекс динаміки адаптації - 0,31.
Елементарний графік адаптації цієї категорії виражено так: Маю: 4,28; Хочу: 6,27; Сподіваюсь: 4,72. (див. молюнок 2.1)
Мал. 2.1
Аналізуючи графік, констатуємо низький рівень адаптації: “сподіваюсь” < “хочу”, стійкий за динамікою: “хочу” > “маю”. Тенденція спостерігається негативна: “сподіваюсь” < “хочу”. З розглянутого графіка випливає майже повна відсутність в даній категорії населення адаптації до середовища, а також відсутність перспектив на найближчий час.
Тепер перейдемо до профілю адаптації. Для категорії, яку ми розглядаємо, він виглядає так: (див. графік 2.1)
Графік 2.1
Аналізуючи цей профіль, можна зробити низку висновків. Усі значення індексів перспективної адаптації вищі од значень індексів наявної адаптації. Тобто впродовж певного часу за відсутності значних дестабілізуючих взаємодій рівень адаптації не знизиться.
Водночас переходу до більш високого рівня адаптації на момент дослідження перешкоджає розвиток фактору 2 - регулятивна сфера, однак є перспективи реалізації вказаного фактору, й можна очікувати, що рівень адаптації зросте.
Заслуговують на увагу фактори 5 та 6, оскільки перспективи їхнього задоволення є мінімальними і в разі успішної реалізації фактору 2 вони стануть основною причиною, яка стримуватиме підвищення рівня адаптації на певний час, тобто актуалізуються проблеми когнітивного плану та самореалізації.