Потрібно водночас зауважити, що діяльнісний підхід при аналізі особистісного існування піддається критиці з боку окремих дослідників [91, 36-38]. Тим-то видається цілком слушною вимога доповнити діяльність спілкуванням, суб’єкт-суб’єктними відносинами, бо саме взаємодія індивіда з іншими людьми виступає як висхідний принцип суспільної організації, на чому нераз наголошували М.Вебер, П.Сорокін, М.Бубер та інші дослідники. Однак найголовнішою є та обставина, що “Я - Ти взаємодія” є основою індивідного самовизначення та адаптації людини до соціального середовища, адже саме в ній індивід переживає проблеми свого буття та обирає життєвий шлях.
Відомо, що індивідна активність особливо інтенсивно виявляється в молодому віці. Тому коли йдеться про життєві плани та громадянську позицію індивіда, надзвичайно важливим є усвідомлення молодою людиною змісту і смислу свого життя. З цього приводу польський соціолог К.Обуховський зазначив, що “потреба в усвідомленні свого життя не як серії випадкових, розрізнених подій, а як цілісного процесу, що має певний напрям, наступність і зміст, є однією з найважливіших індивідуально орієнтованих потреб людини” [142, 128-129]. Головна проблема юнацької рефлексії полягає в тому, щоб правильно поєднати ближню й віддалену перспективу. Вміння відкласти задоволення своїх бажань, працювати не тільки на сьогодення, а й заради майбутнього - один з найважливіших показників морально-психологічної зрілості особистості.
Вивчення ціннісних орієнтирів молоді дає можливість з’ясувати рівень її адаптації до нових соціальних умов та її інноваційний потенціал. Від того, який ціннісний фундамент буде сформовано, багато в чому залежить майбутній стан суспільства. Цінність соціальна за своєю природою і формується лише на рівні соціальної спільноти (як окремого соціального прошарку, так і суспільства в цілому). Індивідуальні ціннісні значення, що сформувалися в процесі діяльності - це явища суспільні, колективні. Ціннісне ставлення формується у процесі діяльності та реалізується через діяльність. Людина може обрати мету, сформувати стратегію майбутньої поведінки, керуючись індивідуальною системою цінностей. Діапазон та кількість соціальних ролей особистості визначається багатоманітністю соціальних груп, з якими вона себе ідентифікує, різноманітною структурою діяльності та взаємин, до яких вона залучена. Кожна роль - це сукупність всеохопних значень, без засвоєння яких неможлива комунікація, встановлення соціальних зв’язків людини зі світом.
Життя дорослої особистості багатогранне, й різні види діяльності можуть мати для неї неоднакове значення. Для одного основна сфера самореалізації - це праця за професією, для іншого - сім’я, для третього - суспільно-політична діяльність тощо. До того ж, різні мотиви, цілі й види діяльності мають певну ієрархію, яка не завжди адекватно усвідомлюється. Образно кажучи, “мотиваційна сфера особистості завжди багатовекторна”, як і та об’єктивна система аксіологічних понять, що характеризує духовний стан суспільства, у якому живе людина [143, 221-222].
Усім відомий той факт, що віднедавна в нашому суспільстві вкрай погіршився морально-психологічний клімат. Люди змушені діяти не за моральними нормами, а керуючись особистим уявленням про економічну доцільність, їхня ціннісна орієнтація спотворена ринковим імперативом - цінувати гроші більше за все, діяти так як вимагає того ринкове середовище. Людину “розірвали навпіл” - вона розуміє значення та зміст суспільних цінностей, однак змушена діяти навпаки, так як вимагають ринкові правила. Домінуючою мотивацією поведінки є економічні цілі та вигоди, натомість людські якості нехтуються. Проявами морального регресу є потворні форми поведінки заради наживи. Люди в такому разі сприймають один одного як жертву, за рахунок якої можна поживитися. Суспільство стало на шлях відчуження, віддалення од людей їх людських якостей, руйнування цілісності особистості.
На сьогодні в Україні ситуація склалася так, що новий соціально-економічний та політичний лад, на жаль, не зміг у матеріальному та соціальному аспектах принести більшості населення позитивні зміни в умовах їхнього життя чи хоча б надію на майбутнє. Навпаки становище значної частини населення погіршилося: люди не отримали жодних благ як компенсації за пережиті в період трансформації страждання та муки. Натомість вони стали жертвами соціальних потрясінь. Багато з них передчасно пішли з життя, що також є наслідком трансформації, що призвела до цього.
Рівень життя більшості з людей в умовах затяжного економічного спаду залишається вкрай низьким. Результати трансформації виявилися доволі обтяжливими для соціальної сфери. Кардинально погіршилося становище в галузі охорони здоров’я, освіти, культури, спорту, відпочинку та науки. За даними статистики, в Україні зростають захворювання на ті хвороби, які зумовлені соціально-економічним станом, рівнем життя: туберкульоз, інфекційні захворювання, СНІД тощо. Адже якраз бідність посилює захворюваність, призводить до зниження тривалості життя, оскільки вона впливає на споживання населенням належних продуктів харчування, можливість оплати медичних послуг, засобів профілактики захворювань; породжує апатію та стомленість, розчарування та зневіру, призводить до такого душевного стану, який може викликати психічні та соматичні захворювання. Спонукає бідність і до девіантної поведінки. Особливість бідності в Україні полягає в тому, що субкультура збіднілих прошарків, яка за своєю природою є культурою маргінальних груп, стає визначальною і для всього суспільства. Так звана “культура бідності” значно змінює ставлення до свого власного здоров’я у представників бідних прошарків населення. Якщо для представників середніх класів та більш багатих прошарків суспільства здоров’я - це найвища цінність, то для представників найбіднішої частини суспільства здоров’я - лише засіб здобування елементарних життєвих благ.