– А в тебе там досить гарний апарат, — сказала вона, витираючи рот футболкою. – Сподіваюся, що моя фізична форма також покращиться, бо це ще не кінець. Я теж на щось заслуговую, ти не думаєш?
– Вибач за сьогоднішній день, — сказав Кшись, отямившись.
– Так, я знаю, у вас є свої речі, вбивця і тому подібне. – Говорячи це, вона весь час продовжувала тертися об нього. – Це страшенно важливі питання, чоловіки полюють. Без жартів. Тож просто розслабся. Нам обом це потрібно. І нарешті замовкни.
Він мовчав.
Вони знову кохалися. А потім знову. Якуб нічого не чув. У нього були свої справи.
РОЗДІЛ 20
Він прокидався.
Було темно... Мабуть... Ні, не темно, напівтемрява, мабуть, свічки давали таке мерехтливе світло і створювали враження темряви. Піднесе голову та й озирнеться, бо звідки в його хаті свічки?
Скоріш за все, він був не вдома. Адже ця стеля – звичайна бетонна стеля, як на якійсь підземній автомобільній стоянці. Він не міг підняти голови. Він не міг рухати ні руками, ні ногами. В принципі, він нічого не міг зробити. Що сталося?
– Ти мене чуєш?
– Так – машинально відповів він, хоча голос був абсолютно чужим.
Нічого більше йому сьогодні не дано було сказати, тому що у рота йому було засунули кляп. Що за чорт?
– Добре. Ти довго спав, я збирався тебе розбудити. Я не можу почати без тебе.
Він спробував щось сказати, але через кляп його ледь не вирвало. Ну нічого, краще не рухатися. Це був точно не жарт. Ніхто не дозволить, щоб людину його статусу роздягли догола та прикували до бетонної підлоги в позі вітрувіанської людини просто заради розваги в якомусь брудному гаражі. Так що цікавого тут не було.
– Заради формальності хочу повідомити тебе, що весь захід буде фільмуватися. Я кажу "захід", тому що не хочу вживати слова "екзекуція", щоб тебе не лякати. Упс!
Чоловік щиро засміявся власному жарту.
– Я мав записати все на три камери і, можливо, зробити якісь цікаві плани з дрона, але часу на монтаж не буде. Отже, ти в телевізорі, посміхайся і поводься природно. Емпіричне правило: не дивись в камеру, добре?
Він не смикався і не стогнав. Це не мало сенсу. Краще берегти сили. Якщо стоїш під шибеницею, то краще попроси склянку води, неможливо сказати, що може статися, доки вам її принесуть.
– Фільм навряд чи вийде в прокат, все одно його ніхто не випустить, він буде надто жахливим. Знаєш, нагота, кров, насильство, дуже велика доза жорстокості. Не для дітей. Більшість дорослих теж не витримала б. Нащо тоді фільм? Що ж, він знайдеться в руках твого спільника. Сподіваюся на те, що він обісре собі штани після першої хвилини. Якщо ні, то точно наробить в них на другій.
"Спокій. "Зберігай спокій", — говорив він про себе. Можливо, він розраховує на смикання, крики, благання. Але точно не очікує стоїчного спокою перед обличчям цієї похмурої, мало кумедної ситуації.
– Тож перейдемо до того, що я для тебе підготував. Ну, це щось унікальне. Я планував це більше року, багато роботи, яку, сподіваюся, хтось оцінить. Жахлива логістика, дослідження людського тіла, я також треба було поглибити свої навички в мистецтві збереження свідомості під час тортур, бо це буде надзвичайно важливим сьогодні.
Тортур? Спокій. Не дати по собі впізнати…
– У мене це добре виходить, може, за інших обставин ти б мене навіть похвалив.
Він сказав "тортур". Добре почув.
– Є такий вид смертної кари, який мене найбільше захоплював останніми роками. Зараз можна зустріти фільми, де показано повішення, обезголовлення, навіть спалення заживо. Фактично кат перетворювався на людину, яка натискала відповідну кнопку. Я не йду легким шляхом. Я реконструюю професію ката, воскрешаю її з мертвих, сягаю її джерел.
Спокійно... Чого трясуться литки?
– Сьогоднішній день буде вершиною моєї роботи.
На мить запала тиша, він чув якусь активність, його мучитель щось пересував по підлозі. Раптом стало яскравіше, і він побачив своє обличчя. Дзеркало. Величезне дзеркало. Його закріпили до рами на колесах. Чоловік щось пробурмотів собі під ніс і підняв дзеркало вище. Тепер він міг бачити себе всього, голого й тремтячого, дуже спітнілого. Це, хіба що, все для видимості спокою.
– Сьогоднішній день буде вершиною моєї роботи, — повторив. – Не хочу, щоб ти щось пропустив.
Він закрив очі.
– Так ось, ти повинен знати, що є два способи ламання колесом. Перший передбачає прив’язування жертви до великого кола, а кат ламає їй кістки палицею. Другий спосіб, який є, на мій погляд, набагато цікавішим і з яким ми сьогодні і розберемося, це удари кованим колесом по розтягнутому на землі тілу. Це можна зробити класичним способом: щиколотки, зап’ястя, коліна, лікті, стегна, руки, груди. Або більш милосердно, починаючи з хребта. Тоді жертві вводять наркоз після першого удару, іноді їм щастить, і вони і гинуть миттєво. Ну, чесно кажучи, тут йде мова не про жалість. Як кажуть у наукових колах: не чекай милості, якщо сам її не мав.