– Я просто не хочу виглядати якимось донощиком. А воно може сприйматися саме так. Я розповім тобі, але пообіцяй, що ти також запитаєш Якуба та порівняєш ці дві історії.
– Ясно. Домовилися.
Їхню розмову перервав дзвінок у двері з гучним "дзинь-дон". За вікном засяяла галогенова лампа
– Пробач на хвилинку. Я нікого не чекаю, але повинен відкрити двері. Пароха сьогодні немає. Можливо, це хтось за останньою послугою, а як ні, краще нехай Господь тримає його під своєю опікою.
Вікарій підійшов до вхідних дверей, а Кшисєк вирішив перевірити свій телефон, чи хтось з ним зв’язувався. Не було ні повідомлень, ні спроб зв'язатися. "Відсутність новин — хороша новина", — казала його мати. Це означало, що Якуба не знайшли, і в Сандомирі нічого не сталося. Холера.
Він надіслав есемеску Вероніці, Мареку та Генрі. Зміст усіх трьох повідомлень був ідентичним: "Як справи?" Він швидко загуглив "вбивство в Сандомирі", але не знайшов ніякої інформації. Мабуть, насправді нічого не сталося, вбивця або показав їм всім носа, або планував акцію на нічні години.
Глянув у вікно, світло вже кілька разів спалахнуло і вимкнулося. Цікаво, хто відвідав священика? Якби це було останнє помазання, думаю, він би сказав йому, що йому треба швидко йти. Тим часом у хаті тиша, ні розмови, ні шуму не було чути. Можливо, це була якась із охочих до розваг коханок священика, але він, мабуть, уникав дефілювати з дівчатами перед парафіянами.
Кшисєк підвівся й пішов до дверей. Зачинено. Він взяв куртку з вішалки, взувся та вийшов на вулицю. Було темно. Він зробив кілька кроків, і світло залило подвір’я, трохи засліпивши хлопця. Він закрив очі рукою і побачив жевріючу точку на другій стороні вулиці. Здається, там хтось палив. Анджей палив? Хлопець рушив до світла і вирішив (трохи, щоб набратися сміливості) покликати вікарія.
– Прошу ксьондза!
Він не знав, навіщо використав таку форму, вона була якась офіціозна, але відповідала ситуації. На нічні прогулянки залитими примарним світлом двориками, під час яких ви йдете назустріч таємничим фігурам, які палять. Він почувався трохи наляканим, але, мабуть, усе ще перебував у ейфорії ранкових новин.
Ти повинен був прожити півроку, ти міг би бути мертвим за хвилину - втішав його агент Малдер.
І від чого він мав померти? Від останнього помазання?
Світло на подвір'ї згасло й пітьма вдарила, наче хто накинув на голову ковдру. Тільки та жевріюча точка. Хлопець поворухнувся, і яскравий галоген знову освітив двір. Він зробив ще кілька кроків і пізнав, хто сидить на узбіччі навпроти, спокійно палячи сигарету.
– Ну і що, молодий, то не складалося, як зустрітися, то тепер бачимося постійно?
Квасек глянув на нього з іронічною усмішкою.
– Така доля, — байдуже сказав Кшисєк, трохи збентежений ситуацією. Звідки взявся цей старий есбек?!
– Доля… – міліціонер покачав головою, потім викинув залишки сигарети, відразу діставши нову.
– Де вікарій?
– Ну, я сподіваюся, він стоїть перед святим Петром з потом, що тече по дупі, коли пояснює, чого доброго він зробив тут, на низу.
Знову згасло світло. Хлопець був надто далеко від датчика, щоб той спрацював.
– Про що ти говориш?
– Він там, піди попрощайся, – Квасек показав на паркан.
Кшисєк обернувся, але не побачив абсолютно нічого, лише світло в кімнаті вікарія.
– Давай сміливо, вид чудовий.
Хлопець пішов у вказаному напрямку. Коли він підійшов до огорожі, засвітилася галогенна лампа. Мабуть, датчик був дуже чутливим, тому що Кшисєк стояв досить далеко від воріт. Мабуть, з цієї причини він не помітив Анджея раніше.
Спочатку можна було подумати, що священик молиться, але його коліна не торкалися землі. Він був підвішений у позі, в якій фокусники часто левітують під час своїх шоу: ноги злегка зігнуті, пальці ніг ледве торкаються землі. Його голова, натомість, була насаджена на огорожу так цікаво, що стрижень з наконечником у вигляді списа вийшов точно посередині черепа. Одна рука була стиснута на решітках, інша насаджена на сусіднє вістря списа. Ніби священик біг і вирішив трохи відпочити, притулившись до огорожі.
Кшись негайно вирвав усе, що було в шлунку. Він відчув гіркоту жовчі на язиці, компенсовану солодким присмаком коли та дубовим ароматом віскі. Хлопець витер рота рукавом і глянув на Квасека.
– Що ти на біса наробив?!
– Як каже один із героїв фільмів про міліціонерів: вирвав бур’ян[64].
– Ісусе, чому, ти з глузду з'їхав?
– Хлопче, я старший за тебе, тож май трохи поваги. Я давно хотів мати справу з цим священиком.
– За Зенобію?
– Це також. Вона забезпечувала аборти для його подружок, а він не тільки не платив, але ще й почав на неї нацьковувати. Ну, він отримав те, що заслужив. Я також отримаю те, що заслужив. Не бійся, я сам викликав псів, щоб не завдавати тобі клопоту.