Марек присів приблизно за два метри від мерця. Він не хотів підходити ближче, щоб не знищити можливих слідів, але якщо це була наступна жертва інквізитора, то той, без сумніву, подбав, щоб не залишити жодного сліду. Сморід був нестерпний. Хлоп мусив помирати довго, стікаючи кров’ю та серучі під себе. Страшна доля. Хто б це міг бути? Ще один знахар, цілитель, ворожка?
– Хрррррр…
Марек сів на дупу і мало не впав на спину. Курва, а тип був ще живий! Він хрипів.
Слідчий підвівся і швидко піднявся сходами. Він зіткнувся віч-на-віч із поліцейським.
– Повідомив?!
– Так точно. Вони їдуть!
– А тип, мабуть, ще живий!
– То там хтось є? – спитав батько талановитого юнака.
– Якого біса він тут робить! – вигукнув Марек. – Я ж казав, тільки наші, геть звідси! – Він схопив худорлявого чоловіка за руку і безцеремонно виштовхнув за двері костьолу.
- Я єбу, якийсь псих...
Отець Тимон замашисто перехрестився.
19:00
Він сидів на задньому сидінні поліцейської машини й глибоко дихав. Кожен рух доводив його до нестями через шурхіт тієї сраної золотої фольги, яку надають усім жертвам ДТП. Куди поділася стара школа прикриття ковдрами?!
До нього підійшла поліцейська, яку він пам’ятав з лісу, коли знайшов мертвого журналіста. Вона представилася як Катажина Стружинська, з якимось службовим званням, якого він не пам’ятав. Сьогодні вона мала нагоду на власні очі побачити, як людина стріляє собі в голову, а інший падає на землю, як мішок картоплі, не від кулі, а просто через непритомність. Моє вам поважаннячко!
– Пане Кшиштоф… – почала вона, відкривши блокнота.
– Сорца. – Він подивився їй в очі і не побачив там зневаги, а радше вогник цікавості та розуміння.
– Пане Кшиштоф, за дивним збігом обставин ми зустрічаємося на черговому вбивстві. Як так, що кожного разу, коли з’являється мертве тіло, з’являється і пан?
– Ну, одразу після цього з’являється і пані, теж за дивним збігом обставин.
– Така робота.
– Додамо, що це наше друге вбивство, але тільки перше самогубство, і таке видовищне і незвичайне, – відповів він, намагаючись не дивитися жінці в очі.
– Правильно. Тому нам доведеться допитати вас у комісаріаті.
– Ми можемо звертатися один до одного на "ти"? – запитав Кшисєк трохи зухвало, але взагалі люди, які раптово хворіють на смертельні хвороби, потім одужують і постійно зустрічають на своєму шляху трупи, мабуть, стають сміливішими і мають право на трохи зухвалості.
– Не під час допиту. Але поза ним, однозначно.
– Кшисєк, – простягнув він їй руку.
– Кася.
Її потиск був міцним та дуже теплим. Йому сподобалось. Вона сама також.
– А цей комісаріат потрібен?
– Так. В разі чого... Насправді, я зараз повинна відвезти тебе і допитати вранці.
– Свідка? Затримати?
– Чи є ти свідком, ще невідомо. Якщо я відпущу тебе додому і попрошу з’явитися вранці до Дубєцько, я можу мати деякі проблеми.
– Дівчино, у вас тут такий бардак, що високі фігури будуть з'їжджатися до ранку. Один тип насадив іншого парохові на паркан, а потім вистрілив собі в голову.