– Ну, знаю.
Кася не зводила з нього очей.
– Отож, допитай мене швидко тут, і я вранці під'їду до комісаріату. Я навіть попрошу Генрі, щоб він мене привіз, мабуть, він вже вертається з операції в Сандомирі.
– Генрі… – сказала вона з деякою мрійливістю в голосі. – Ну, тільки він може змусити мене вибрати цей варіант.
– Можливо, ми домовимось, щоб ти йому подзвонила, і якщо він поручиться за мене, ми побачимося вранці. Я буду тверезий, вимитий і поголений, тільки для тебе.
Вона відвела погляд і посміхнулася.
– Для мене, кажеш. Ну, раз це все для мене, чекай, я йому подзвоню.
Вона дістала з кишені мобільний телефон і почала шукати номер. Білий екран смартфона освітлював її обличчя, і Кшисєк мусив визнати, що вона до біса гарна дівчина. Шкода, що кожні кілька секунд у його пам’яті з’являвся образ вибухаючої голови Квасека. Це мало не дуже оптимістичний вплив на його романтичні нахили. Поліцейська тим часом набрала номер і приклала трубку до вуха.
– Привіт, – сказала вона, мабуть, Генрі відповів швидко. – У нас тут були невеликі бандитські порахунки. Ти вже чув? Ну так, мабуть, дзвонили шефові. Свідок — ваш друг Кшисєк Шорца, і він просить вашого заступництва, щоб його відпустили додому й допитали лише вранці.
Вона слухала і довго кивала. Генрі мав напрочуд багато розповісти їй. Ймовірно, він наказав посадити Кшисєка і облити його холодною водою зі шланга, щоб той нарешті сів на дупу і перестав брати участь у всіх місцевих вбивствах.
– Розумію. Ну, я розумію, добре. Привіт.
– І що це була за телеконференція? – запитав хлопець з неприхованою цікавістю.
– Ну, все по черзі. Генрі, звичайно, бере на себе повну відповідальність за тебе, але він, ймовірно, вранці не з’явиться. Вони повертаються до Сандомира, знайшли ще одне тіло.
– От же курва! – крикнув хлопець і почав шукати свій телефон. Він заплутався в тій сраній алюмінієвій фользі, і лише зараз настав момент, коли весь цей день почав йому набридати. Ранковий вагон щастя і радості ніби поволі вичерпувався. Знайшли труп і його не викликали. От же ж сволоти! Він нарешті переміг дурнуватий шелестливий винахід й глянув на власний мобільний телефон. Звичайно, йому дзвонили і брат, і Генрі. Був також невідомий номер, але, звісно, в межах старослов’янського доброго тону він заглушив клятий телефон у вікарія. Агент Малдер не міг надивитися.
– Що сталося? – запитала поліцейська.
– Мені дзвонили, але я не відповідав. Я повинен передзвонити їм.
– Чи не маєш, випадком, більших турбот на голові?
– Касю, якби ти знала, що було в мене в голові останні кілька тижнів, про що я дізнався сьогодні вранці, то повір мені, навіть старий офіцер секретної поліції, який стріляє собі в голову, і священик, насаджений на паркан, не можуть мене шокувати .
Звичайно, він перебільшував, вид обох тіл, мабуть, переслідував би його все життя. Навіть поліцейські зі стажем роботи недовірливо хитали головами, він це добре бачив. Ну, я думаю, перед такою гарною дівчиною можна зіграти справжнього агента Малдера, крутого хлопця, мисливця за вбивцями.
– Для такого молодого чоловіка ти вже багато пережив, – з легкою іронією сказала вона.
– Мабуть, забагато. Коли все це закінчиться, я планую негайно піти на пенсію. А зараз вибач, подзвоню. Мені можна? – запитав він невпевнено.
– Ясно. Але залишся тут ще на хвилинку, я хочу поговорити про завтрашнє свідчення, добре?
– Так точно!
Він відсалютував (принаймні так йому здалося) з хитрим виразом обличчя.
– Дотримай свого слова.
Жінка відійшла до колег, ще раз подивившись на нього через плече.
Від Генрі Кшисєк дізнався лише таке: їм подзвонили з Сандомира, що, ймовірно, є жертва, а отт злочинців немає, і щоб вони повернулися, якщо захочуть. Вони ще не дуже далеко від'їхали, тому вирішили повернутися. Більше їм нічого не відомо.
У брата не було часу говорити, тому що він опинився – як він образно це описав – у центрі довбаного торнадо. У будь-якому випадку, на дев’яносто п’ять відсотків жертва є "їхньою жертвою", що б це не означало. Більш детальну інформацію надамо, коли ситуація трохи заспокоїться. І ні, йому не треба приїжджати, на місце злочину його все одно не пустять, але фотографії він йому надішле. Вбивцю не видно і не чутно.
Змішані почуття, ось як він міг це описати. Ситуація викликала легке хвилювання, ще один труп, згідно з розкладом, надісланим Якубу тим психопатом. З іншого боку, хтось помер, а вбивцю не впіймали, і Кшисєк мав неясне відчуття, що його не впіймають і цієї ночі.
Подивився на екран смартфона, на третій пропущений номер. Йому невідомий. Як і всі інші, він не любив відповідати на дзвінки людей, яких він не зберіг у своєму телефоні, але, гей! – що ще може принести цей день?! Він натиснув зелену кнопку.