– Отже, на цьому все закінчується?- спитав він.
– Виходить на те, – поліцейський потис йому руку.
– Може зайдеш на каву чи на чай?
– Ясно. Але спочатку ти, напевно, хочеш про щось спитати.
– Звичайно ж хочу.
– Валяй.
– І що тепер буде?
– Не знаю. Серйозно, Кшисєк, уяви не маю. Виявилося, що мого приятеля заєбали як непотрібну дворнягу, повісили на гаку, а поліція всім оголошує, що він всього лише повісився, що мене просто вбиває.
– Ти не можеш погодитися з цим, чи не так?
– Я відчуваю себе політиком, який змушений приховувати власні погляди, тому що треба рахуватися лише з єдиною і вірною лінією партії.
Генрі був прибитий, і давав зрозуміти це всьому світу самим собою. Темні кола під очима, почервонілі очі, неохайна щетина, мабуть, від нього навіть пахло перевареним спиртним. Кшисєка це не здивувало, спокійне, впорядковане і дещо нудне життя сільського поліцая кілька разів сильно пнули, і він ледве тримався на ногах. Рефері вже поспішав, щоб почати рахувати до десяти і оголосити про нокаут широкому загалу, а замість руки допомоги Генрі отримав боковий в печінку у вигляді вчорашньої розмови з Мареком Шорцою.
Брат Кшисєка ввечері організував зустріч в режимі онлайн лише для них трьох. Повідомив їм, що готується прес-конференція, і те, що вони на ній почують, буде несподіванкою - їм краще це знати і освоїтися з темою. Після зустрічі на міністерському рівні було домовлено, що справа Інквізитора поки що не буде розголошуватися. Причин було кілька, майже всі вони стосувалися проблем іміджу.
По-перше, вони не могли собі дозволити, щоб справа про тридцять сім вбивств виплила перед виборами, тим паче, що злочинця так і не спіймали і не розшукали. Це поставило б поліцію, а отже, і всю систему правосуддя не стільки в несприятливе, скільки в неможливе становище, потрібні були б відставки на багатьох рівнях, перестановки, виникла б непотрібна плутанина. По-друге, оголошення громадянам про те, що в країні ходить собі невловимий маніяк, може спричинити соціальні хвилювання, протести та марші, а це негативно вплине на виборчу кампанію. Дуже погано. По-третє, були проведені консультації з ФБР, яке мало найбільший досвід у подібних справах – американці категорично не радили розголошувати існування серійного вбивці. Аналіз останніх справ чітко показав, що сам він бажає медійного розголосу, тому його плани мають бути зірвані. І група "Шабаш" продовжуватиме працювати, ще більш інтенсивно, щоб підготуватися до повернення вбивці.
– Генрі, я знаю, що твоя головна турбота залежить на тому, щоб вияснити сторону Якуба у всій цій справі. Але для них номер один – це Інквізитор.
– Я це знаю, Кшисю, навіть розумію. Але в нас одні лише невідомі. Хто вбив Якуба? Де Вероніка? Хто вбив журналіста? Що сталося із Зенобією? Яка твоя роль у всьому цьому? Я єбу! Голова тріщить! У всякому разі, це все виліплено, точно не з глини, я з якогось гівна. Адже Інквізитор може в будь-який час передати відео своїх вбивств на всі телестанції. Що вони тоді будуть робити?
– Стануть заперечувати, – відповів Кшисєк.
– Не вийде, ти не бачив запису, знайденого в машині Якуба. Це неможливо затушувати. Вони прийняли нераціональне рішення.
– Цей уряд приймає лише нераціональні рішення і завжди виходить після них ціленьким.
– Так, я знаю, що коли створиться медійний котел, то після виборів на посади прийдуть нові особи, які будуть говорити про те, як їхні попередники обісралися.
– І, мабуть, поліцейська натура не дозволить тобі кинути жодну з цих справ?
– А тобі це не цікаво?
– Знаєш, мені подарували друге життя, точніше, повернули перше життя, як сказав мій лікар. Я хочу зосередитись на задоволеннях та обов’язках, маю захистити диплом магістра з історії. Крім того, я можу говорити все, що хочу, але прокурор Орловський не дасть мені забути про цю справу. Мене будуть викликати, допитувати, треба буде впізнавати людей і так далі, це він мені вже обіцяв. Для мого ж блага, звичайно. А коли все закінчиться, я піду в поліцію.
– Що? – Генрі виглядав дуже здивованим.
– Мені сподобалося це стеження, і Марек каже, що вони шукають людей з таким дипломом, як у мене, так легше потрапити до кримінальної поліції. Але немає сенсу говорити про це далеке майбутнє. Пішли на каву, тільки не кажи батькам про мої плани, вони нічого не знають про останні події.
– Слово харцера. За запрошення дякую, але мені потрібна домашня їжа і довгий сон.
– Тут можна отримати і те, і інше, і навіть щось кріпшого.
– Ага! Ледь не забув. - Генрі широко посміхнувся. – Кася просила подзвонити їй. Приватно.