Ще одна хвилина щирості, шановне панство. Так, пріоритети змінилися, ще хвилину тому він просто хотів пережити, тепер він не хотів помирати в болю, крові та сечі. Просте бажання, яке він би з радістю виконав, якби не кляп. Він взагалі багато чого хотів сказати, багато чого, переважно це були б прохання, благання і спроби підкупу, але не тільки кляп заважав йому, кат заговорив знову:
– Я той, хто виконує вироки, зрівнюючи багатих і бідних, бо і ті, і інші стоять босоніж перед брамою Господньою.
Комуняка та ще й релігійний фанатик. Це, мабуть, краще, ніж попередня версія: псих / месник. Що стосується релігії, то тут не може йти мова про знесену кришу, це холоднокровна прорахована дурість, міцно вкорінена в реальному світі. Саме в це він вірив і навіть наживався на цьому, він знав, наскільки люди готові жертвувати в ім'я Бога, вони повірять у будь-яку нісенітницю. Тут здоровий глузд сідає на диван і каже: "Змирися, брате, я дивлюся "Фаміліаду"[3]. Гроші не прокатять, фанатика не підкупиш. А як щодо щирого каяття і постанови виправитися? Може, це спрацює? Він брехав собі, а мало ж бути щиро, бо коли ж іще, як не зараз, тут і в цій хвилі?
Холодний піт пробіг по спині, бо жарти, здавалося, припинилися. З огляду на сьогоднішній інцидент, ніхто тут не жартував уже добрих кілька годин, але це вже не кваліфікувалося як розіграш чи здирництво. Якщо хтось хотів його налякати, то зробив це до біса добре, чистий професіоналізм, можна сказати - профі. Він скоро помре. Це точно.
– Гріх вбивства ляже на мене, але я, як і мої попередники, прийму його з гідністю і схиленою головою.
Він з усіх сил намагався не розридатися і – продовжуючи ланцюг щирих зізнань (невдалий термін у цій ситуації) – не накласти в штани. Це було близько, дуже близько – все ближче і ближче. А все через гіпнотизуючий голос кривдника, той самий, один на мільйон, голос, який гарантує кар'єру на радіо чи телебаченні. Це заради нього щоранку, проїжджаючи повз, люди шукають його радіостанцію в радіоприймачі, кивають головами на знак згоди з ним у політичних питаннях сміються з паршивих жартів і відмовляються слухати когось іншого під час сірого початку дня. М'який, але твердий голос каже: "Сьогодні чудова погода для прогулянки", і ти вже бачиш себе в Бещадах[4] на сонячній галявині. Тож він зробив усе можливе, щоб померти з гідністю, але цього все одно було замало. І він почав ридати.
– Ти в набагато кращому становищі, бо розплачуєшся лише за свої гріхи, а я плачу за всі твої. Якби ти не картав себе за вбивство, тебе б тут не було, а я б спав спокійно.
Гей, гей: яке вбивство? Він смикнувся з усієї сили. Якби не забитий рот, він би закричав голосно і чітко: Яке вбивство, про що ти пиздиш! На його совісті було багатенького чого, багатство його було здобуте не зовсім чесним шляхом. Гаразд, якщо бути чесним, він не заробив жодного гроша чесно, але щоб відразу вбивство? Хіба він мав за це померти? Вірніше, здохнути, бо помирають з гідністю, а не зі спущеними штанами. Тож він знову смикнувся, щосили, щоб висловити свій протест проти того, що, в біса, тут відбувається.
Темрява. Раптом світло в сараї згасло. Він почав дихати глибше і відчув, що за мить може принизити себе ще більше. Чесно кажучи, він був готовий підтвердити стару приказку про те, що від страху можна обісратися. Він був у цьому впевнений. Шановні глядачі, за мить Адам Ковнацький представить єдиний і неспростовний доказ того, що боягуз може обісратися від страху. Будь ласка, приготуйте свої камери і пильнуйте власних дітей.
А може це порятунок, визволення, хтось несподівано переривав цей фарс? У драмі з'явиться третій актор, рятівник, нехай і випадковий, ненавмисний, герой проти своєї волі. Багатий герой, бо він озолотить хлопа, в цьому він не сумнівався.
Але це, мабуть, був не він, не рятівник. Темряву розривав сніп світла, в якому мальовничо кружляли пилинки, такий собі танець смерті на його честь. Йому пригадалося дитинство, коли він разом з матір'ю дивився казки з діапроектора. Найбільше він любив "Трьох мушкетерів", запам'ятавши один кадр, де д'Артаньяна обеззброюють злі охоронці кардинала. Беззахисний, як і він у той момент.
На стіні перед ним з'явився величезний квадрат світла. Одне було зрозуміло: це був проектор. Що це все означало, він нарешті помре чи житиме? Змилуйся, сувора доле, це якась підстава? Може, його записують, а потім буде добрий сміх? Але хто, як, чому, адже у нього не було друзів, щоб влаштувати йому вечірку з несподіванками....
3
Фаміліада (Familiada – Сімейна олімпіада) - польська версія англійської телевізійної гри Family Feud (існують версії і для інших країн), виходить з 17 вересня 1994 року на польському телеканалі "TVP2", мета якої — вгадати найпоширеніші відповіді на риторичні питання в результаті опитування. Учасники – сім'ї.
4
Чисто для довідки: Бещади — частина великої дуги Східних Карпат. Простягаються від Лупківського перевалу (Польща) до Торунського перевалу (Україна). Східна частина Бескидів, що розташована в Україні, називається Верховинський Вододільний хребет, або Східні Бескиди. Західна частина гір розташова на теренах сучасної Польщі, Словаччини та України й називається Західні Бещади. Саме в Бещадах відбувається дія всіх романів автора, а їх в нього багатенько (вже 10, вся видані після 2021 року).