– Якщо обладнання не супернове, достатньо знати модель і схему, а також загальний принцип роботи. Це означає годину перегляду Інтернету або пляшку, випиту зі старим сажотрусом. Також можете купити стару піч зі сміттєзвалища і розважитися вдома. Є багато можливостей, але неможливо виявити на іржавому обладнанні. Тут у нас піч встановлена 1986 року. У той час вони були всюди, і через кілька років їх часто доводилося запускати вручну щоразу, коли нагрівали воду.
Якуб замислився і кивнув головою, щоб показати, що він готовий подивитися на фотографії. Поліцейський посунув ноутбук і не заперечував, коли Кшисєк посунув свій стілець, щоб краще бачити.
– Нічого божевільного, але якщо хочеш, я залишу це. Спокійно переглянете потім.
Насправді фотографії не були жорстокими. Надзвичайно гострі, добре скадровані, вони показували ванну кімнату, можливо, не найновішу, але досить доглянуту. Фільму жахів там, мабуть, ніхто б не зняв. Розбухлий труп жінки лежав у ванні, створюючи не дуже цікаву композицію. Поєднання блідості, набряку та старості створювало неприємні вібрації в стравоводі. Чорне волосся плавало на поверхні води, утворюючи справжній вінець смерті.
– Вибач, Генрі, що це зазвучить банально, але мертве тіло є мертве тіло.
Якуб злегка скривився.
– Ти маєш рацію. Труп. Ванна. Вода Сморід. Може здатися, що нічого, але подивіться на це.
Наступні фотографії показали піч,що була свідком смерті. Аспірант зупинив презентацію.
– Ось тут.
Він обвів область мишкою.
– Що це? – запитав Якуб.
– Не видно, як то кажуть, поки не побачиш. Оце чорне.
– Дійсно, щось є, – Кшисєк визнав йому рацію.
– Що це? Якийсь бруд? Залишки?
– Льон, — переможно оголосив Генрі. – Це палений льон, і спалений недавно. Так сказав мені один чаклун зі справ доказів із Перемишля.
– Льон у печі? – запитав Кшисєк. – Хіба труби ущільняють не ним?
– Не ним, — відповів поліцейський. – Це свіжий льон, зібраний з поля, швидше за все заморожений, потім розморожений і спалений.
– Яким чином це викликало у тебе сумніви? Чесно кажучи, я б не звернув на це особливої уваги.
– Мене цікавить кожна річ. Спочатку збираю їх як докази, а потім на місці з’ясовую, звідки вони могли взятися. Тут для мене вихід один: хтось залишив льон на дні печі.
– І що? – цього разу вставив Кшисєк. – Згорілий льон якось впливає на роботу печі?
– Ні. Льон кидають у вогонь, щоб очистити полум'я, провести обряд зцілення або вигнати Злого. Але не такий собі звичайний льон, а освячений в церкві на свято Стрітення Богоматері[31]. Так це діяло на Люблінщині. Нею також замовляли бешиху, тобто шкірні хвороби, тиф, а також кидали на вогнище під час спалення відьом.
– Гаразд. Ми знайомі кілька років, і я знаю, що ти не з жартівників, - сказав Якуб. – Ось така справа, я відкриваю пляшку сливового самогону з Підляшшя, а ти спокійно розказуй, звідки в тебе ці знання і що спонукало тебе поєднати льон зі старою Жарцувою, відьмами та вогнищами. І звідки тут, на Жешувщині, методи з Люблінщини?
– По-перше, вона не Жарцува, а Жарцувна[32]. Вона ніколи не виходила заміж. Посилаючись на основну тему, хтось у Польщі кілька років вбиває людей зі сфери – м’яко кажучи – альтернативної медицини. І гине їх достатньо багато. Ти цього не знаєш, тому що не береш участі в їхніх асоціаціях і мітингах, але на форумах багато галасу. Вони найняли детективів і охоронців і обмінюються інформацією. Знаю, тому що вони інформують поліцію і вимагають від правоохоронних органів рішучих дій. Але ми нічого не можемо зробити. Немає спільного пункту, спільного знаменника.
– Ну, а те, що у них схожі інтереси? – запитав Кшисєк. — Не знаю, як це назвати. Це професія?
– Професія? Це як якщо б у Польщі за десять років вбили вісім автомеханіків. Ніхто не знайде зв'язку.
– Правда, все шито білими нитками, – погодився Якуб, потроху наливаючи в келихи фіолетовий самогон. Аспірант відпив зі склянки й продовжив розмову.
– В кожному випадку виступає різна причина смерті. Правда, інколи дивна, незвична, але інакша. У різних місцях, без фіксованих інтервалів часу, ми навіть іноді знаходимо якусь ДНК, щоразу іншу та незафіксовану в наших базах. Тому ми не можемо розпочинати масштабні процеси, розшук, переслідування і все це поліцейське бла-бла-бла.
– Гаразд, – перебив його Якуб. – Але повернемося до нашої Зеньки. Чи не надто надумано, що десь на Люблінщині використовували льон і вогонь? Ти не підставляєш докази на підтримку своєї теорії?
– Зенобія Жарца народилася поблизу Любліна, у Вульці Контней. Вона приїхала сюди тридцять років тому.
– Мушу визнати, Хеню, що твоя теорія небезпечно набирає ознак справжнього злочину.
31
Стрітення Господнє також називають святом Стрітення Божої Матері. Маються на увазі слова старця Симеона, який взяв на руки немовля Ісуса і назвав його Світлом – на славу і просвіту народу. Вважається, що саме Марія принесла це Світло на землю і оберігає ним вірних. Звідси звичай ставити свічки-громниці у вікна під час грози, коли жителі боялися спалаху пожежі. Свічка мала захищати від блискавок, або громів, звідки і походить її назва.
32
Для допитливих: в Польщі заміжніх жінок називають за прізвищем (або ім'ям) чоловіка, прибавляючи закінчення "ова" (в українській мові, приблизно, було б: ПЕтрова (від імені "Петро"). Дівоче прізвище походить від батькового прізвища, тобто, прізвище батька покійної було "Жарца", звідси – "Жарцувна" (та, що належить до родини Жарци).