– То ви вважали, що злочинець був лише один?
– Так. Незважаючи на те, що він діяв по всій країні, його методи дій були схожими. Він вбивав в історичних точках, які, так чи інакше, були пов'язані з відьмами, або, можливо, з місцями, де відбувалися страти. Сьогодні часто говорять, що ніколи на світі не було стільки зла, що людей так не вбивали і не нападали. Ніхрена вони не знають, я так тобі скажу. Як і зараз, були організовані злочинні групи, були серійні вбивці, ґвалтівники, педофіли. Різниця лише в тому, що це не відразу подавали до загальної відомості, бо і навіщо? Що народна влада не спроможна забезпечити безпеку трудящих міст і сіл?
Кшисєк слухав Квасека і мав змішані почуття щодо його ставлення до колишньої роботи. Він згадував її з любов’ю чи з якоюсь злістю?
– Одного разу нас вислали до Вроцлава, – продовжив Квасек. – Там є костьол з дивним містком, що веде до якоїсь сусідньої вежі. Вибач, я не все точно пам'ятаю. Так чи інакше, цей міст серед місцевих жителів називають Відьомським Мостом. Ну ось, дивимося, на ньому сидить відьма, спираючись на поручні, зігнувшись, як балерина, що намагається торкнутися ногою потилиці. Ось як я це пам’ятаю, танцююча, скручена балерина з закривавленими кігтями замість пальців. Дегенерат прив'язав її до перил короткою мотузкою. З кожним потягуванням мотузка коротшала й затягувалася навколо шиї жертви. Дівчина, видно, довго задихалася, так дряпала дошки так, що м’ясо з пальців дерла до кісток. У неї валялися її нігті, було трохи крові, і ця зігнута назад нога. Найжахливішим було те, що, як стверджують експерти, вбивця сидів з нею до самого кінця, тому що в цю танцювальну позу тіло сформували лише після смерті.
– Нащо він це зробив?
– Так ось, цей міст – дуже помітне місце. Назва, очевидно, походить від того факту, що духи поганих дівчат і відьом танцюють там як попередження для молоді. Однак, тоді попередження не дійшло до мешканців Вроцлава. Сторож, який охороняв цей костьол, напередодні залишив на вежі ящик з інструментами і вранці швиденько пішов його забрати, тому що треба було терміново ремонтувати двері. Випадок. Він побачив дівчину та швидко повідомив священика, який накрив тіло та викликав міліцію. Ніхто, хто вранці поспішав на роботу, не побачив більше, ніж біле простирадло на мосту.
— Вона була відьмою? – Кшисєк дедалі більше зацікавлювався розповіддю. Це мало прямий вплив на те, що відбувалося сьогодні. Він був у цьому впевнений, і він сам, і агент Малдер. Обидва випадки повинно було щось поєднувати. Може, особа вбивці? Можливо, що зараз вони мали справу з імітатором? Неймовірно.
– Виявилося, що це була місцева акушерка, яка доповнювала свій скромний заробіток, роблячи аборти. Вона також готувала зілля з трав для закоханих і тих, хто хотів покінчити з любов'ю.
– Але це ще не кінець?
– Звичайно, що ні. Було ще кілька таких випадків, але два справді запам’яталися. Головним чином тому, що після них ми зрозуміли один факт. Вбивця робив усе, щоб жертви страждали. Йшлося не просто про вбивство, а про тортури. Так само, як це робилося століття тому. Катували публічно, щоб провчити та попередити. Він ішов тим самим шляхом. Тому до нього швидко прилипло ім’я Кат. З тих двох трупів мені найбільше запам’яталася жінка, втоплена в Відьомському озері. Сама назва віщувала нещастя. Колись туди затягли жінку, тобто, провели випробування її водою, звичайно ж, попередньо звинувативши в чаклунстві. Звідси й назва. Місцевість Нове над Віслою. Невелике озеро, неподалік забудувань. Вранці один з рибалок йшов на Віслу, але спочатку хотів накопати черв'яків. Там, мабуть, було найкраще. Він бачить товсту мотузку, прив’язану до кілка, вбитого в берег. Так іноді браконьєри ловлять рибу, а він вирішив зіпсувати їм роботу і смикає за мотузку. Йому дуже важко, тому він кличе рибалок, які сидять поруч, щоб вони йому допомогли. Їх вже три, і робота йде добре. Вони витягують мішок на картоплю, важкий і набитий доверху. У кожного рибалки є ніж, гострий, як бритва. Вони розрізають мішок, і з нього випадає дівчина. Зв’язана, мов різдвяна шинка. Звичайно мертва. Її звали Аня, їй було шістнадцять років, і імовірно вона мала дар передбачати майбутнє.
– Дитина, – сумно прокоментував Кшисєк.
– Розумна дитина. Потім виявилося, що вона з подружками просто сміялась над тими ворожіннями. Але людям багато не треба, пішла слава, нібито Аня бачить різне, їй почали приносити гроші та подарунки. Вона була гарна, вміла балакати, і якось все йшло. І ось одного разу вночі її хтось схопив і зв’язав дуже акуратно і професійно – за словами місцевих жителів, професійний моряк не посоромився б таких вузлів. Він засунув дівчину в дуже тісний мішок, який ретельно зашив товстою дратвою. Причепив мотузку до мішка і кинув усе у воду. Дівчина не могла поворухнутися, мішок просочилася водою і повільно опускалася на дно. Мабуть, це була страшна смерть. Поруч ми знайшли сліди надувного човна, тож, можливо, вбивця стежив за її смертю до кінця і не дав їй померти надто швидко. Уяви, що ти в мішку, не можеш поворухнути пальцем і повільно тонеш. Це займає дуже багато часу. Можливо, мучитель тобі щось каже, іноді тягне мішок, ти сподіваєшся, що він тебе витягне, що це все якась дурниця, моторошний, але лише жарт.