Ось і в той вечір Лілея зовсім не очікувала гостей. Підспівуючи під ніс якусь популярну мелодію, дівчина готувалася повести вечір наодинці з келихом вина та якимось легеньким фільмом, котрий абсолютно випадково упіймала по телебаченню. Замінивши традиційну вишукану чорню сукню на зручний домашній пеньюар та зібравши волосся в традиційний хвіст, дівчина зручно вмостилася на дивані і вже була готова поринути в інтриги екрану, як у двері раптово подзвонили. Лілея здивовано повела брівками та попрямувала до дверей.
-Це хто там так пізно? Братику, якщо це ти, то я тобі скільки разів говорила брати з собою ключі?- буденним тоном говорила дівчина і, відкривши двері, справді побачила свого брата, котрий був в досить веселому стані,а в руках у нього була пляшка шампанського.- Ого, що святкуємо?- запитала вона в досить захмелілого брата.
-Пе-ре-мо-гу, моя зіронько!- по складах сказав Аркадій та почав крутити в руках ту саму пляшку.
-Яку саме перемогу?-здивовано повела брівками дівчина, пильно вивчаючи брата.
-А таку перемогу, моя дорога сестричко. Сьогодні пан Володарський подав у відставку та склав свої обов’язки голови колегії адвокатів!- тріумфально сказав Аркадій та ввалився в квартиру сестри,а потім розкинувся на дивані, а сама господиня квартири лишилась переварювати інформацію.
-Тобто, як це, склав обов’язки?- не могла повірити в почуте Лілея.
-А так! Очевидно, горе добре по мізках дало.- не без злорадства засміявся Аркадій і навіть задоволено потер руки.- Ой, давно я хотів, аби цьому вискочці показали його місце!
-І... Я здогадуюся, хто стане наступним головою!- з тихим тріумфом, інтригуючим тоном відповіла у такт брату Лілея, а Аркадій ствердно кивнув.
-Саме так, моя крихітко! Тепер нам відкриті усі доріжки!- Аркадій зробив декілька ковтків шампанського.- І до біса ці дурні ідеали, цінності! Гроші! Гроші, визнання і зв’язки- ось що керує світом!- з тріумфом закінчив Нестеров, а Лілея подивилась на брата з багатозначною іронією.
-Не тільки!- повела брівками красуня, поправивши свою сукню.
-Це ти про що?- здивовано запитав Аркадій, ошелешено дивлячись на сестру і не знаючи, чого очікувати від неї в певний момент. А Лілея ж відставила в сторону бокал, піднялась з шикарного диванчику та підійшла до дзеркала, пильно та не без самозакоханості себе оглядаючи.
-Гроші, визнання- це безперечно, добре, однак, є ще одна рушійна сила, котра цим усім керує та рухає вперед!- загадково сказала Лілея, надувши губки та пильно оглядаючи себе у дзеркалі.- І саме цю силу я маю намір пустити в хід зараз.
-І яка ж це сила, Багірочко?- на автоматі запитав Аркадій.
-Жіноча сила. Краса.- театрально поправила волосся Лілея.- Я не просто нейтралізую Володарського, братику. Я одружу його на собі, аби тримати під повним контролем. Він мужчина доволі цікавий, красивий, не без сексуальності,хоч і той ще зануда. А коли усі його справи, як і майно, перейдуть під мій контроль, як законної дружини, тоді...- жорстока усмішка осяяла обличчя красуні.
-Тоді що?- запитав Аркадій, не відводячи погляду з сестри.
- Тоді я нейтралізую його. Вірніше, ми з тобою це зробимо. Швидко, чітко, непомітно. За нас та нашу справу.- і брат та сестра, самовдоволено посміхаючись та маючи повну впевненість у власній перемозі, підняли свої келихи.
* * *
Нінель. Жінка без минулого, з золотими руками та чуйним серцем. Вже декілька місяців вона жила в будинку старої цілительки, яка вже в силу того, що роки брали своє, не мала тієї наснаги та міці, яка була раніше. Спочатку Нінель була просто помічницею та виконувала всі накази Параски Степанівни по догляду за хворими та наданні першої допомоги, однак, потім вона відчула в собі силу і самостійно лікували стражденних. Руки. Все відбувалося завдяки долоням. Навіть без дотику на відстані вона могла не лише виявити, яка хвороба спіткала того чи іншого пацієнта, долонями вона вгамовувала головний біль, заспокоювала немовлят, які страждали від кольок, а її добре серце та мудре слово неодноразово зцілювало і людські душі, які плакали, кровоточили, не мали сил далі йти.