-Татку?- несміливо запитала вона. - Татку, ти спиш?
...Неподалік від дому Володарського зупинилась дорога автівка. На вулиці лив шалений дощ і через це видимість була порушена. Не можна було точно роздивитися, хто саме сидить за кермом авто. Однак, по обрисах постаті, по кремезних плечах відразу ж можна було уточнити, що це був саме чоловік. Машина не рухалась, чоловік сидів на місці водія і нервово тарабанив пальцями по керму, явно чогось очікуючи. Нахмуривши чоло, він поглянув на дорогий годинник на своєму зап’ястку. «Запізнюються. І вони ще вчитимуть мене пунктуальності. Ідіоти!» - нервово, крізь зуби сказав чоловік і дістав з кишені пальто дорогий телефон. Після декількох порухів по великому сенсорному екрану, чоловік підніс телефон до вуха, нервово відраховуючи сигнали вихідного виклику. «Дістав... Ніколи не можна надіятися..» - сам до себе сказав чоловік, як раптом телефон «вжикнув» і на іншому кінці дроту почувся сонний чоловічий баритон.
-Я слухаю...- говорили нервово, невиспано, яскраво виражаючи своє незадоволення досить пізнім дзвінком.
-Це я. - чоловік не витрачав час на церемонії представлення - він чудово розумів, що на тому кінці дроту його відразу ж чудово впізнають. Рука з золотим перснем нервово барабанила по керму. - Чорт забирай, я чекаю вже півгодини. А ви знаєте, наскільки дорогий мій час!
-Вибач, але...- почав було виправдовуватися його співрозмовник, однак, чоловік його жорстко перебив:
-Ніяких «але»! Які можуть бути «але», якщо ми домовилися працювати разом! І що тепер?!
-Заспокійся! Не варто зайвих нервів! Лілея - ще зелена, так, але вона ніколи не підводила! Не дивлячись на молодість, вона дуже кмітлива! - ще ні перед ким Нестеров так не розпинався, немов школяр, який виправдовується перед батьками через двійку. Але ця людина була значно впливовішою і успішнішою за нього, в певних колах його співрозмовник мав незаперечний авторитет, його не лише поважали, але й боялися. А мати такі зв’язки у своїй справі для Нестерова було на вагу золота, тим більше, якщо врахувати те, що досить давно він почав грати далеко не в дитячі ігри і вже, можна сказати, загрався і в даній ситуації йому, вірніше, їм з сестрою «дах» був аж ніяк не зайвим.
-«І дуже приваблива...»- подумки сказав про себе чоловік, ласо облизнувшись. Навіть не дивлячись на те, що його серцем вже багато років володіла зовсім інша жінка, він не міг пройти повз такої красуні. Звичайно ж, Він знав про план, розроблений Нестеровим та його сестрою і про те, що саме вона має звабити Володарського і, взагалі, виступить головною шаховою фігурою в цій грі та впевнено налаштована виключно на перемогу. Однак, разом з тим, Він скреготнув зубами, уявивши цю кралю в обіймах Володарського. «Цьому вискочці завжди й в усьому трапляється все найкраще! Особливо, якщо справа стосується жінок! Тут, як медом помазано! І що вони знаходять в цьому тихоні?!» - зі злістю скреготнув зубами чоловік, однак, вчасно себе опанував. Варто забути про власні амбіції і кинути всі зусилля виключно на справу. Тоді їх точно очікує успіх.
Поки чоловік подумки вивчав ідеальне тіло своєї нової спільниці, біля машини крізь дощ почувся чіткий стук жіночих підборів. Мобільний чоловіка тренькнув, сповіщуючи власника про нове повідомлення в месседжері. «Я біля твого авто. Відкривай двері. Не телефоную, аби не привертати увагу. Л.» «Яка розумниця! Мало того, що красуня, так ще й розумниця!» - задоволено подумав чоловік і, відкривши двері та захопивши парасолю, пішов особисто зустрічати свою юну, але таку кмітливу не за роками спільницю. Побачивши чоловіка, Лілея з гідністю посміхнулася, розуміючи, що володарка ситуації зараз вона, адже саме вона зробила фактично неможливе.
-Ну, що там? Ти знаєш, я не люблю, коли тягнуть...- почав він, але його миттю перебили.
-Я знаю, кого і за що тягнуть, сама тягнути не буду і тому зразу перейду до головного. - Лілея говорила помітно збуджено, адже якою б цинічною та холоднокровною вона не була, але вбити людину або хоча б замахнутися на людське життя - це вам не жарти. - Одним словом, все зроблено - Володарський нічого не підозрюючи, прийняв еліксирчик і, я думаю, що подіє він швидко.
-В цьому сумніву немає? - досить жорстко запитав співрозмовник, а Лілея з задоволенням заперечно похитала головою.
-Ображаєте, шефе! - хижо посміхнулась вона. - Все перевірено за провідними медичними показниками! На перший погляд, все виглядатиме природно - у вбитого горем вдівця заболіло серденько, він трохи переборщив з ліками, що не пішло йому на користь...
-А...- почав було чоловік, але його перебили і тут.
-Навіть якщо все зайде занадто далеко... - тут голос дівчини почав зриватися, однак, вона вчасно себе опанувала. - При розтині нічого не помітять. Банальний серцевий напад. Все. А в його випадку це природно...