-Звичайно не так, моє сонечко... Звичайно...- шепотів він, намагаючись приховати тремтіння в голосі.
-А якщо я буду гарно поводитися, слухати тебе, бабусю та няню, то Снігова Королева побачить, що я люблю матусю і поверне її, правда?
Артем пильно подивився на доньку, потім рвучко повернув її до себе та взяв у свої долоні її маленькі рученята.
-Сонечко, ти ж в мене вже доросла, а це означає, що ми з тобою можемо говорити нарівні, чи не так?- запитав він, а Марічка ствердно кивнула.- Наша мама і справді зараз дуже далеко і їй потрібна наша допомога.- він намагався бути максимально чесним і говорив з донькою щиро.- Зі своєї сторони, я зроблю все, що залежить від мене, але мені буде потрібна твоя допомога.
-Чим я можу допомогти?- різко запитала дівчинка, а з її тону було зрозуміло, що заради мами вона була ладна зробити все, що від неї залежить.
-Ти можеш допомогти багато чим! По-перше,бути сильною, не плакати і нічого не боятися. Я з тобою і я завжди тебе захищатиму.
-Завжди-завжди-презавжди?- широко розплющила оченята Марічка. Артем сумно посміхнувся і знову поцілував дівчинку.
-Завжди...- прошепотів від, ніжно тримаючи донину долоньку у своїй.
-Я люблю тебе, татку..- прошепотіла Марійка і солодко заснула, скрутившись клубочком у татка на руках, немов кошеня, відчуваючи безпеку та захищеність.
* * *
Колишній голова спілки колегії адвокатів Аркадій Нестеров був не з тих людей, що так просто відступають від своєї мети і здаються. З дитинства знаючи правила дитбудинківських джунглів, куди він потрапив через позбавлення матері-п'янички батьківських прав, він твердо знав- в житті треба не просто мати мету, а йти до неї напролом, не зважаючи ні на що та не тішачи себе примарними ідеалами. І навіть коли багатий татусь, який був про синочка ні, сном, ні духом, забрав його до себе, давши хорошу освіту та просунувши в адвокатську колегію, Аркадій не збирався здаватися та насолоджуватися тим, що у нього вже є. Світ- це джунглі, а люди в ньому- жорстокі, дикі звірі- саме так перефразував для себе вислів відомого англійського драматурга чоловік і й далі ставив перед собою цілі та йшов до них, нещадно змітаючи на своїй дорозі недолугих конкурентиків- ідеалістів. Беручись за гучні та досить брудні справи чиновників-гвалтівників та гучні процеси розірвання шлюбів, котрі ніколи не програвав та завжди доводив справу до кондиції, яка потрібна саме його клієнту, Аркадій не замислювався про те, чи справді його рішення справедливі. Бо на його думку, замовляє музику той, хто платить, тобто, клієнт завжди правий. Бо на його думку, замовляє музику той, хто платить, тобто, клієнт завжди правий. А те, чи вчинено рішення по простій людській справедливості, йому було начхати. Про справедливість нехай думають такі дурники, як благородний лицар правди Володарський. Цей чортів вискочка, який з'явився нізвідки і декількома гучними справами відразу ж перехопив лаври визнання собі, сплутав йому, великому та жахливому Нестерову, котрий в юриспруденції вже не одну собаку з’їв, а буквально минулого тижня на слуханнях, де вони виступали опонентами один одного, і взагалі виставив його повним ідіотом.
-Не знаю, яким чином йому вдалося виграти цю справу, але те, що він принизив мене, не зійде йому з рук!- говорив зі злістю чоловік, сидячи в своєму просторому кріслі-троні біля каміну та тримаючи однією рукою чарку з дорогим, колекційним коньяком, а другою погладжував густу шерсть вірного Цербера. Величезний собацюра-боксер лише зрідка вискалював зуби та задоволено гарчав, слухаючи монотонний, не без ядовитих ноток голос свого господаря.- Не знаю, як цьому щасливчику завжди вдається бути в самому центрі подій та виходити з них завжди переможцем. Якщо чесно, бісять мене такі вискочки-везунчики.
-Не такий вже він й везунчик.- з другого крісла почувся іронічний дівочий голос, а молода вишукана брюнетка з пухкими вустами та ідеальним макіяжем граціозно нахилилася до столика та наново наповнила келихи золотавим напоєм, котрий лився по краях пузатого келиха золотистим єлеєм.