… Такі були мої думки і почуття, коли я вдивлявся в Карту Бранда, подумки шукав його, напружував свою волю, щоб відкрити простір, який Бранд повинен був заповнити. Решта були зайняті тим же, перебираючи свої спогади.
Карта повільно змінювалася, з'явилася ілюзія глибини. Я відчув, що все стало розпливатися: знайоме відчуття, яке вказує на те, що контакт встановлений. Карта в моїх руках стала холодною, все попливло. І раптово, зображення стало чітким, стійким, живим.
Бранд, схоже, перебував у камері. Позаду нього височіла кам'яна стіна, на підлозі валялася солома. Він був закутий в ланцюг, пропущений через величезний болт з кільцем, вбитий в стіну над його головою. Ланцюг був довгий і дозволяв йому пересуватися. Зараз Бранд, використовуючи цю можливість, лежав у кутку, розтягнувшись на купі ганчір'я і соломи. Його волосся та борода дуже відросли, і я ніколи не бачив його таким худим. Бранд був одягнений в брудне лахміття. Здавалося, він спав. Я згадав свою в'язницю — сморід, холод, огидну їжу, вогкість, самотність, безумство, яке приходило і знову покидало мене. Принаймні, його очі були цілі, тому що вони заблищали, коли кілька голосів виголосили його ім'я. Я побачив їх: зелені, порожні, нічого не виражаючі.
Наркотики? Або він вважає, що у нього галюцинація?
Але раптово Бранд піднісся духом. Він схопився і простягнув руку.
— Брати! — Вигукнув він. — Сестри!
— Я йду до тебе!
Крик потряс кімнату.
Жерар скочив на ноги, перекинувши своє крісло, одним стрибком перетнув кімнату і зірвав зі стіни величезну бойову сокиру. Він накинув петлю цього знаряддя близького бою на кисть руки, в якій тримав Карту. На мить Жерар завмер, вдивляючись у неї, потім витягнув вперед вільну руку і раптово виявився там, у камері, притискаючи до себе Бранда, який саме в цей момент втратив свідомість. Зображення заколихалося, контакт перервався.
Вилаявшись, я почав гарячково ворушити Колоду в пошуках Карти Жерара. Решта робили те ж саме. Знайшовши її, я зосередився в пошуках контакту. Все знову повільно розтануло, змінилося і знову знайшло форму. Є!
Жерар, туго натягнувши ланцюг, приклав його до стіни і рубав сокирою. Ланцюг виявилася міцним і поки витримував його найпотужніші удари. Кілька ланок були розплющені і поцятковані глибокими зарубками. Але до цього часу пройшло вже хвилини дві. Дзвін і удари сокири привернули увагу тюремників.
Зліва долинув шум, скрегіт, звуки відкривання засувів, скрип петель. Хоча все це відбувалося поза полем мого зору, не доводилося сумніватися, що двері камери відкривається. Бранд стояв на ногах. Жерар продовжував перерубувати ланцюг!
— Жерар! Двері! — Крикнув я.
— Чую! — Вигукнув він, обернувши ланцюг навколо руки і смикнувши її. Але ланцюг не піддавалася.
Один з рогоруких воїнів кинувся на нього з піднятим мечем. Жерар відкинув ланцюг і змахнув сокирою. Стражник впав, але на його місце встав другий, третій, четвертий обходив його збоку. Решта також були неподалік.
У цей момент я побачив різкий рух, і на живій картині виник Рендом. Він стояв на колінах, стискаючи правою рукою руку Бранда, а іншою тримав перед собою крісло, немов щит. Ніжки крісла були спрямовані на стражників. Рендом схопився на ноги і кинувся на атакуючих, врізаючись в них, точно таран. Стражники відступили. Рендом підняв крісло і розмахнувся. Один зі стражників лежав мертвий на підлозі, інший відповзав убік, стискуючи обрубок правої руки. Рендом схопив кинджал і занурив його в найближче черево, потім роздробив два черепи кріслом і відігнав геть останнього стражника. Саме моторошне було в тому, що поки йшла заварушка, мрець піднявся з підлоги і став повільно підніматися в повітря, стікаючи кров'ю. Той, який отримав удар в живіт, впав на коліна, стискаючи руками кинджал.
Тим часом Жерар схопив ланцюг обома руками, уперся ногою в стіну і рвонув. Його плечі напружилися, на спині здулися мускули, але ланцюг не піддавалася. Десять секунд, п'ятнадцять…
Ланцюг з дзвоном тріс. Жерар мало не впав, але втримався на ногах, викинувши руку в сторону. Він озирнувся, очевидно на Рендома, якого в цей момент я не бачив. Мабуть, все було в порядку, тому що він нагнувся і підняв Бранда, який знову втратив свідомість. Тримаючи його в руках, Жерар повернувся і з-під обм'яклого тіла простягнув руку. Поруч з ним виник Рендом, вже без крісла, і теж подав нам знак.
Всі ми потягнулися до них і через секунду вони вже були з нами.