— Ти віриш, не пригадую, щоб я це говорила. Але, можливо, це і було, якщо врізалося тобі в пам'ять. Але ти повинен розуміти, що я мала на увазі: Амбер впливає на сусідні Відображення, наче магніт, притягаючи до себе різні істоти, чим ближче до Амбера, тим легше шлях, навіть для створінь з Відображень. Хоча між самими Відображеннями теж відбувається обмін, але поблизу Амбера цей ефект проявляється найсильніше і стає одностороннім. Ми завжди були насторожі, щоб до нас не прослизнули які-небудь неприємні тварюки. Так от, в останні роки перед твоїм одужанням їх стало поблизу Амбера більше звичайного. Майже всі вони були небезпечними. Багато хто з них були з сусідніх тіней. Їх ми знали. Але через деякий час став з'являтися всякий мотлох. Зрештою виявилися і абсолютно незнайомі тварюки. Ми не знайшли ніяких причин цієї навали, хоча і шукали їх всюди. Ніяких катастроф, які могли б пригнати їх сюди. Іншими словами, відбувалися абсолютно неймовірні переходи через Відображення.
— Все це почалося ще при батькові?
— Так. Як я вже сказала, за кілька років до твого одужання.
— Зрозуміло. Ви не замислювалися над тим, що такий стан справ і зникнення батька, ймовірно, пов'язані між собою?
— Напевно, — відповів Джуліан. — Я досі вважаю, що це і є причина його зникнення. Батько поїхав, щоб з'ясувати, в чому справа і поправити становище.
— Це тільки здогадки, — вимовив Бенедикт. — Ти ж знаєш батька. Він ніколи нічого не пояснював. Але, взагалі-то, це припущення правдоподібне. Наскільки мені відомо, він багато разів говорив про те, що стурбований цією… якщо хочеш, міграцією чудовиськ.
Я витягнув свої Карти з футляра. З недавніх пір у мене увійшло в звичку завжди носити колоду з собою. Я підняв Карту Жерара і вдивився в неї. Решта мовчали, спостерігаючи за мною. Через кілька секунд контакт відновився.
Жерар усе ще сидів у кріслі, поклавши меч на коліна, і продовжував їсти. Відчувши мою присутність, він проковтнув шматок і сказав:
— Так, Корвін. Що тобі потрібно?
— Як Бранд?
— Спить, пульс трохи сильніше, дихання таке ж рівне. Ще рано…
— Знаю і розумію. Я, в основному хочу перевірити твою пам'ять. Перед зникненням батька в тебе не виникло враження, що причиною його від'їзду могла бути навала на Амбер з Відображень нових тварюк? Можливо, які-небудь слова або вчинки?
— Зазвичай це називається навідним питанням, — зауважив єхидно Джуліан.
Жерар витер рот.
— Це цілком можливо. Батько здавався стурбованим, чимось заклопотаним і часто згадував про чудовиськ. Але він ніколи не говорив, що це головна його турбота або що-небудь в такому роді.
— Наприклад?
Жерар похитавголовою.
— Не знаю. Що завгодно. Я… хоча так… так! Можливо тобі не завадить дізнатися про це, важливо це чи ні. Незабаром після зникнення батька я спробував дізнатися, чи не я був останнім, хто бачив його перед від'їздом. В цьому я був майже впевнений. Весь вечір я пробув у палаці і вже хотів повертатися на флагманський корабель. Приблизно за годину до цього батько пішов до себе, а я засидівся в вартовій, дувся в шашки з капітаном Тобеном. На наступний ранок ми відпливали і я вирішив прихопити з собою книгу. Я піднявся сюди, в бібліотеку. Батько сидів за столом, ось тут, — Жерар кивком голови вказав на це місце. — Він перегортав якісь старі книги і ще не переодягнувся. Коли я увійшов, він кивнув мені. Я сказав, що хотів лише взяти книгу. Тоді ти прийшов за призначенням, — відповів він і продовжував читати. Я відшукав книгу, побажав йому спокійної ночі, і він відповів: — Щасливого плавання, — і я пішов. — Жерар знову опустив очі. — Зараз я впевнений, що в ту ніч на ньому висів Камінь Правосуддя. Я бачив його на батькові так само ясно, як бачу його на тобі. І я впевнений, що раніше, тим же вечором, Каменя на ньому не було. Після цього я довго вважав, що він узяв Камінь з собою, ніщо в його кімнаті не вказувало на те, що пізніше він переодягнувся. Я жодного разу не бачив Камінь до того, як ви з Блейзом були розбиті під Амбером. В той день його надягав Ерік. Коли я став розпитувати його, він заявив, що знайшов Камінь в кімнаті батька. У мене не було ніяких доказів того, що Ерік бреше, і довелося задовольнитися його версією. Але вона ніколи не була мені до душі. Після того, як я почув твоє питання і побачив на тобі Камінь, сумніви знову повернулися до мене. Ось я і вирішив, що ти повинен знати про це.