— Я думаю, справа тут не тільки в цьому, — сказала вона.
— Що ти маєш на увазі?
— Я думаю, що Корвін розповів тобі про нього щось таке, чого не знають інші члени сім'ї, або що в крайньому випадку він залишив тобі послання. Я думаю, ти знаєш про цю справу більше, ніж признаєшся.
Я знизав плечима.
— Вибач, Фіона. Я не владний над твоїми підозрами, — сказав я. — Мені б хотілося надати посильну допомогу в цьому питанні.
— Ти можеш надати її, — відповіла вона.
— Скажи мені, як?
— Ходімо зі мною до нового Лабіринту. Я хочу, щоб ти пройшов його.
Я похитав головою.
— У мене є маса куди більш нагальних справ, — заперечив я їй, — ніж задовольняти твою цікавість щодо того, що зробив мій батько багато років тому.
— Це більше, ніж цікавість, — сказала вона. — Я вже одного разу говорила тобі, що, по-моєму, він і є причиною частих тіньових гроз.
— А я вказав тобі на цілком вагомі доводи на користь того, що грози викликані чимось іншим. Я вважаю, що це наслідок часткового руйнування та відтворення старого Лабіринту.
— Іди, будь ласка, за мною, — сказала вона, повернулася й полізла по скелях.
Я глянув на Мандора, знизав плечима і пішов за нею. Мандор пішов слідом.
Ми піднялися до нерівної низької кам'яної стіни. Фіона дісталася до неї першою і попрямувала до косого карнизу, який розміщувався приблизно посередині стіни. Вона йшла по ньому до тих пір, поки не добралася до того місця, де кам'яну стіну розколола широка У-подібна розколина. Потім вона встала спиною до нас, і світло зеленого неба переливалося дивними відтінками в її волоссі.
Я підійшов ближче і подивився туди, куди дивилася вона. На поверхні долини, звідки ми прийшли, трохи нижче і вліво від стіни, крутилася, немов дзига, велика чорна воронка. Здається, воронка й була джерелом ледве чутного реву. Земля навколо неї помітно потріскалася. Деякий час я пильно розглядав це явище, але воронка не змінила ні форми, ні положення. Нарешті я прочистив горло.
— З вигляду схоже на великий торнадо, — повідомив я — Але він не рухається.
— Ось тому-то я і хочу, щоб ти пройшов новий Лабіринт, — сказала вона мені. — Я думаю, він добереться до нас, якщо ми не доберемося до нього першими.
3
Якби у вас був вибір між здатністю помічати брехню і здатністю відкривати істину, що б ви обрали? Був час, коли я думав, що це різні способи сказати одне і те ж, але я більше так не вважаю. Більшість моїх родичів, наприклад, настільки ж добре бачать наскрізь різні хитрощі, як і вдаються до них. Однак, я не зовсім впевнений, що їх хвилює істина. З іншого боку, я завжди відчував, що в пошуку істини є щось шляхетне, особливе і почесне — чим я сам пробував зайнятися, коли проектував Колесо-Примару. Мандор, проте ж, змусив мене засумніватися.
Звичайно, насправді все було далеко не так чітко і виразно. Я знаю, що дана ситуація не чиста, а скоріше констатація психологічної установки. І все ж, я раптом став допускати, що можливі крайності — до грані безрозсудного ризику — і надто вже довго дозволив дрімати своїм певним критичним властивостям.
Тому я й задумався, що стоїть за проханням Фіони.
— Що робить його загрозою? — Запитав я.
— Це тіньова гроза у формі торнадо, — сказала вона.
— Таке бувало й раніше, — відповів я.
— Вірно, — відгукнулася вона. — Але вони мають тенденцію пересуватися по Відображеннях. А ця теж поширюється на область Відображення, але абсолютно стаціонарна. Вперше вона з'явилася кілька днів тому і з тих пір ніяк не змінилася.
— А який це термін за часом Амбера? — Запитав я.
— Напевно, півдня. А що?
— Не знаю. Просто цікаво, — знизав я плечима. — І все ж я не бачу, чому вона є якоюсь загрозою?
— Я казала тобі, що такі грози стали часті з тих пір, як Корвін накреслив додатковий Лабіринт. І тепер вони змінюються як за своїм характером, так і за частотою. Потрібно якнайшвидше зрозуміти той Лабіринт.
Мить швидкого роздуми показав мені, що той, хто знайде владу над батьківським Лабіринтом, стане господарем якихось страшних сил. Або господинею.
Тому я сказав так:
— Припустимо, я пройду його. А що потім? Наскільки я пам'ятав по розповіді батька, я просто закінчу шлях в середині, точно так само, як в Лабіринті Амбера. Що з цього впізнаєш?
Я вдивлявся в її обличчя, відшукуючи небудь ознаки прояву почуттів, але мої родичі надто добре володіють собою і не схильні видавати себе таким примітивним чином.