— Е… ви не проти повідомити мені, що відбувається? — Ввічливо попросив я.
— Будь ти проклятий, Мерлін! — Прогарчав він і я дізнався цей голос.
Я рушив, описавши дугу і переступивши через полеглих. Корал залишалася поруч зі мною, рухаючись майже так само. Він повернув голову, стежачи за нашими рухами. І коли на його обличчя впало нарешті світло, я побачив, що Юрт пропалює мене поглядом свого єдиного ока; інше закривала пов'язка. Я побачив також, що половина його волосся відсутня, а оголений оскальпований череп покритий рубцями і шрамами, і напіввідросле відрубане вухо видно кожному. З цього боку я також розгледів, що піратська косинка, яка раніше прикривала це неподобство, тепер сповзла йому на шию. З лівої руки його капала кров, і я раптом зрозумів, що на ній бракує мізинця.
— Що з тобою трапилося? — Запитав я.
— Один з зомбі, падаючи, потрапив мені кинджалом по руці, — процідив він, — коли ти вигнав оживляючих їх духів.
Моє заклинання було для вигнання духів, що зайняли чуже тіло… Вони знаходилися в радіусі його дії…
— Корал, — запитав я. — З вами все гаразд?
— Так, — відповіла вона, — але я не розумію…
— Пізніше, — зупинив я її.
Я не спитав, що у нього з головою, так як пригадав поєдинок з однооким вервольфом в лісі на схід від Амбера — зі звіром, якого я засунув головою в багаття. Я давно підозрював, що це був Юрт, що змінив вигляд, навіть до того, як Мандор надав достатньо відомостей в підтвердження цього.
— Юрт, — почав я. — Я був причиною багатьох твоїх нещасть, але ти повинен розуміти, що сам накликав їх на себе. Якби ти не напав на мене, мені б не знадобилося захищатися…
Пролунав клацаючий скрипучий звук. Мені знадобилося кілька секунд, щоб зрозуміти, що це зубовний скрегіт.
— Проведене твоїм батьком усиновлення нічого для мене не означає, — продовжував я, — крім того, що він ним зробив мені честь. Я навіть не знав про нього до самого недавнього часу.
— Брешеш! — Прошипів він. — Ти змусив його це зробити якоюсь хитрістю, щоб стати попереду нас у спадкуванні.
— Ти, мабуть, жартуєш, — усміхнувся я. — Ми всі стоїмо настільки низько в списку, що це не має значення.
— Не Корони, дурень! Дому Наш батько зовсім вже нездоровий.
— Сумно чути, — сказав я. — Але я ніколи навіть не думав про це. І, в будь-якому випадку, Мандор стоїть попереду нас усіх.
— А ти тепер другий.
— Не за вибором. Кинь! Мені ніколи не бачити цього титулу. Ти ж знаєш! Я побачив навколо його тімені слабкий призматичний німб.
— Справжня причина не в цьому, — продовжував я. — Не любив ти мене ніколи і полюєш на мене не через успадкування. Мабуть, щось інше за цією твоєю нав'язливою ідеєю. До речі, Вогненного Ангела — це ти підіслав, чи не так?
— Ти так швидко виявив це? — Здивувався він. — Я навіть не був впевнений, що можу на це розраховувати. Вважаю, він, врешті-решт, коштував тих грошей, які я за нього заплатив. Але… Що трапилося?
— Він мертвий.
— Ти дуже удачливий. Занадто щасливий, — відгукнувся він.
— Ти хочеш саме цього, Юрт? Я хотів би залагодити цю справу раз і назавжди.
— Я теж, — відповів він. — Ти зрадив того, кого я люблю, і тільки твоя смерть наведе порядок.
— Про кого ти говориш? Я не розумію.
Він раптом посміхнувся. — Зрозумієш, — пообіцяв він. — В останні хвилини твого житті я дам тобі дізнатися, чому.
— Тоді тобі, швидше за все, доведеться чекати довго, — з'єхидничав я. — Ти, здається, не дуже спритний у таких справах. Чому б просто не розповісти мені зараз і заощадити нам обом купу клопоту?
Він засміявся і призматичний німб став яскравішим, і в цей момент до мене дійшло, що це таке.
— Раніше, ніж ти думаєш, — пригрозив він, — бо скоро я буду могутнішим, ніж ти коли-небудь міг подумати.
— Але аж ніяк не менш незграбним, — порадив я йому і тому, хто в цей час тримав його Козир, стежачи за мною і готовий миттєво висмикнути Юрта звідси…
— Це ж ти, Маска, чи не так? — Звернувся я до нього. — Забирай його. Тобі не знадобиться ні відправляти його знову, ні дивитися, як він наламає дров. Я підвищу тебе в списку своїх початкових справ і скоро відвідаю тебе, якщо тільки ти даси мені знак, що це дійсно ти.
Юрт відкрив рот і щось сказав, але що саме, я не розчув, так як він швидко танув, і його слова пропали разом з ним. Коли це сталося, в мене щось полетіло. Парирувати це не було потреби, але я не зміг зупинити рефлекс.