— Мерлін, малюк. Я в нормі!
— Люк!
Мандор і Фіона виразно пропали.
— Тепер я дійсно в нормі, Мерлін.
— Ти впевнений?
— Так. Як тільки я почав вибиратися, я тут же звернув на швидкісну смугу. У цьому відображенні минуло кілька днів з тих пір, як я тебе бачив.
На ньому були сонцезахисні окуляри і зелені плавки. Він сидів за столиком біля плавального басейну в тіні великої парасольки, а перед ним на столику були присутні залишки неабиякого сніданку. Дама в блакитному бікіні пірнула в басейн і пропала з поля зору.
— Я радий це чути, і…
— Так що ж, власне, зі мною сталося? Пам'ятається, ти щось говорив про те, ніби хтось підсунув мені якийсь наркотик, коли мене тримали бранцем в Замку. Так це було?
— Таке здається цілком імовірним.
— Гадаю, саме це і відбувається, коли п'єш воду, — задумливо промовив він. — Гаразд. Що відбулося, поки я видирався з цього?
Знати, скільки йому можна говорити, завжди було для мене проблемою. І тому я запитав його:
— Які в тебе наміри?
— А що?
— Та так…
— Я отримав шанс розміркувати як слід, — відповів він, — і маю намір оголосити відбій. Честь задоволена. Немає сенсу тиснути з цим на всіх решту. Але я не збираюся віддавати себе в руки Рендома на суд Лінча. Тепер твоя черга. Які наміри у Амбера щодо мене? Чи слід мені озиратися через плече?
— Ніхто поки нічого не говорив, ні на підтвердження, ні в заперечення цього. Але Рендома зараз в місті немає, а я сам щойно повернувся. Я дійсно не мав можливості дізнатися, що думають з цього приводу інші.
Він зняв сонцезахисні окуляри і вивчив моє обличчя.
— Той факт, що Рендом покинув місто…
— Ні, я знаю, що він не полює на тебе, — запевнив я його, — бо те, що він в Каш… — Я спробував обірвати фразу з запізненням всього на один склад.
— У Кашері?
— Я зрозумів саме так.
— Якого біса він там робить? Амбер ніколи раніше не цікавився цим краєм.
— Сталося одне… умертвіння, — пояснив я. — Іде якась гризня.
— Ха! — Зауважив Люк. — Цей паскудник нарешті отримав своє. Добре. І хто… Гей! А навіщо це раптом втручається Амбер, а?
— Не знаю, — збрехав я.
— Риторичне запитання, — засміявся Люк. — Я розумію, що відбувається. Мушу визнати, що у Рендома є стиль. Слухай, коли з'ясуєш, кого він посадив на трон, дай знати мені, добре? Я хочу бути в курсі справи в своєму рідному містечку.
— Ну, зрозуміло, — сказав я, намагаючись визначити, чи можуть мені принести шкоду такі відомості. І справді — незабаром про них дізнаються всі, якщо вже не дізналися.
— А що ж ще відбувається? Та особа, колишня Вінта Бейль?…
— Пропала, — відповів я. — Невідомо куди.
— Дуже дивно, — задумливо промовив він. — Здається, ми ще побачимо її і не раз. Я впевнений, вона була також і Гейл. Дай мені знати, якщо вона повернеться. Добре?
— Гаразд. Ти хочеш знову розпитати її?
Він знизав плечима, а потім посміхнувся.
— Я думаю, є і гірші способи провести час.
— Тобі пощастило, що вона не спробувала вийняти душу з тебе в буквальному сенсі слова.
— Я не так вже впевнений, що вона стала б, — заперечив він. — Ми завжди дуже непогано ладнали. У будь-якому випадку, це не головна причина мого виклику.
Я кивнув, і так вже здогадавшись про це.
— Як справи у моєї матері? — Запитав він.
— Не ворушиться, — відповів я. — Вона в безпеці.
— Це вже дещо, — промовив він. — Знаєш, для королеви в якомусь сенсі недостатньо знаходиться в такому стані. У стані вішалки. Ну і справи!
— Згоден, — сказав я. — Але що ти можеш запропонувати інше?
— Ну, хоча б якось звільнити її, — сказав він. — Що для цього буде потрібно?
— Ти піднімаєш дуже делікатне питання, — констатував я.
— Я чомусь так і зрозумів.
— У мене сильна підозра, Люк, що за цією справою з помстою стояла саме вона. Що саме вона нацькувала на всіх тебе. Наприклад, з тією бомбою. Або порадила зібрати армію з вогнепальною зброєю, здатною діяти в Амбері. Намагалась прикінчити мене кожною весною. Спробувала…
— Гаразд, гаразд. Ти правий. Я цього не заперечую. Але обставини змінилися…
— Так. Плани її провалилися і вона потрапила до нас у руки.
— Я маю на увазі інше. Змінився я. Я розумію тепер її, і краще розумію себе. Вона не зможе більше ось так командувати мною.
— Це чому ж?
— Та подорож у світ мрій, яку я пережив… Вона сильно розкувала мої думки. І відносно її, і щодо себе. Тепер у мене знайшлося кілька днів подумати над тим, що означає дещо з пережитого. І я не думаю, що вона зможе провернути зі мною той же номер, що бувало.