— Краще бути королевою в Замку, ніж вішалкою в Амбері.
— Чорт тебе забирай, Люк, коли ти говориш, то самі дурні речі здаються якимись привабливими.
— Це мистецтво, — відгукнувся він. — Що ти скажеш на це?
— Я повинен подумати над цим, — сказав я.
— Тоді думай швидше. Юрт, можливо, прямо зараз купається в тому вогні.
— Не дави на мене, приятель. Я ж сказав, що подумаю. Це тільки одна з моїх проблем. А тепер я маю намір пообідати і поміркувати як слід.
— Не хочеш мені розповісти заодно і про інші проблеми? Можливо, я якимось чином зумію їх включити в пакет.
— Ні, чорт візьми. Я з тобою скоро зв'яжуся. Йде?
— Іде. Але мені краще бути поруч, коли ти витягнеш мамулю з цього паралічу, щоб якось пом'якшити обстановку. Ти ж розібрався, як розбити ці чари, чи не так?
— Так.
— Радий чути, я не знав, як це зробити. І можу тепер перестати думати про це. Взагалі я збираюся розпрощатися з цим місцем і відправитися збирати війська, — сказав він, дивлячись на даму в бікіні, яка якраз вилізла з басейну. — Зв'яжись зі мною.
— Гаразд.
Прокляття. Дивовижно. Не дивно, що Люк постійно отримував ці премії комівояжерів. Незважаючи на всі свої почуття до Ясри, я змушений був визнати, що товар пропонувався хороший. І Рендом не наказував мені тримати її в полоні. Звичайно, коли ми з ним в останній раз бачилися, він не мав особливих можливостей сказати мені що-небудь. Але чи справді вона поведеться так, як говорив Люк? В якійсь мірі це мало сенс, але, втім, люди розумні в дружбі, коли слід.
Я пройшов коридор і вирішив скористатися чорними сходами. Звернувши на них, я побачив стоячу на самому верху жінку, яка дивилася у протилежну сторону. На ній була довга червоно-жовта сукня. У неї було дуже темне волосся і красиві плечі.
Вона обернулася, почувши мої кроки, і я побачив, що це Найда. Вона дивилася тепер на мене.
— Лорд Мерлін, — звернулася вона до мене. — Ви не могли б мені сказати, де моя сестра? Як я думала, вона вирушила з вами на прогулянку.
— Вона милувалася картинами і статуями, а потім їй знадобилося терміново побігти по якійсь дрібній справі, — став заливати я. — Я не знаю, куди саме вона вирушила, але у мене склалося враження, що вона повинна дуже скоро повернутися.
— Добре, — сказала вона. — Просто вже скоро час обіду і ми чекали, що вона приєднається до нас. Вона не задоволена проведеним днем?
— По-моєму, задоволена, — правдиво відповів я.
— Останнім часом вона була трохи не в настрої. Ми сподівалися, що ця подорож розвеселить її. Вона давно мріяла про неї.
— Коли я покинув її, вона, здається, здорово розвеселилася, — зізнався я.
— О, та де ж це було?
— Неподалік звідси.
— А де ж ви ходили?
— У нас була довга прогулянка по місту і околицях, — пояснив я. — Я також трохи показав їй палац.
— Значить, зараз вона в палаці?
— Коли я в останній раз її бачив, вона була в ньому. Але вона могла й вийти.
— Розумію, — сказала вона. — Шкода, що мені не вдалося раніше по-справжньому поговорити з вами. У мене таке відчуття, ніби я давно вас знаю.
— О! Це чому ж?
— Я кілька разів прочитала ваше досьє від корінця до корінця. Воно в деякому роді заворожує.
— Досьє?
— Не секрет, що ми складаємо досьє на людей, з якими, ймовірно, зіткнемося по службовій лінії. Досьє, звичайно, заведені і на всіх членів будинку Амбера. Навіть на тих, хто не має ніякого відношення до дипломатії.
— Ніколи не думав про це, — сказав я. — Але схоже на правду.
— Ваше минуле бездоганне, а недавні неприємності дуже незрозумілі.
— Для мене вони теж незрозумілі. Ви намагаєтеся поповнити досьє своїми даними?
— Ні, просто цікаво. Якщо з ваших проблем випливає щось, здатне залучити до них Бегму, то і у нас є інтерес до них.
— А як вийшло, що ви взагалі дізналися про них?
— У нас дуже хороші джерела розвідувальної інформації. В маленьких королівствах таке часто буває.
Я кивнув.
— Не буду натискати на вас, щоб з'ясувати, що це за джерела. Але у нас немає термінового розпродажу гарячих секретних відомостей.
— Ви неправильно мене зрозуміли, — заперечила вона. — І досьє ваше я теж не намагаюся поповнити. Я намагаюся з'ясувати, чи можу я бути чим-небудь корисна для вас.
— Спасибі. Я це ціную, — подякував я їй. — Однак, дійсно не можу придумати, чим би ви могли мені допомогти.
Вона посміхнулася, демонструючи ідеальний ряд зубів.
— Не знаючи більшого, я не можу сказати більш точно.
— Але якщо ви вирішите, що хочете допомоги, або якщо просто захочете поговорити — відвідайте мене.