— Ясра?
— Ніколи не знав її імені.
— Це мати Люка, — пояснив я, махаючи його Картою.
— Погана кров, — прорік Привид. — Можливо, нам не варто мати ніяких справ ні з нею, ні з ним?
— Можливо, вона теж відправиться з нами, — сказав я у відповідь.
— О, ні! Це небезпечна дама. Не варто брати її з собою. Особливо туди, де вона сильна. Вона може спробувати знову схопити мене. І може в цьому досягти успіху.
— Вона буде занадто зайнята іншими справами, — хмикнув я. — І вона може мені знадобитися. Тому починай думати про неї як про частину вантажу.
— Ти впевнений, що знаєш, що робити?
— Боюсь, що так.
— Коли ти хочеш туди вирушити?
— Це частково залежить від того, коли будуть готові війська Люка. Чому б тобі не сходити і не з'ясувати?
— Гаразд. Але я як і раніше вважаю, що ти даремно, переправляєшся в таке місце з такими людьми.
— Мені потрібен хтось, здатний допомогти, і жереб, чорт візьми, давно кинутий, — відрізав я.
Привид звернувся в точку і згинув.
Я набрав побільше повітря в легені, роздумав глибоко видихати і рушив далі до найближчих дверей, що знаходиться трохи далі по коридору. Добираючись до них, я відчув наведення козирного контакту. Корал?
Я відкрився для нього. Переді мною знову з'явився Мандор.
— З тобою все гаразд? — Відразу ж запитав він. — Нас перервали таким дивним способом.
— У мене все чудово, — заспокоїв я його. — А перервали нас способом, який випадає раз в житті. Не турбуйся.
— Ти здаєшся трішки схвильованим.
— Це тому, що доводиться страшно довго йти знизу вгору, коли всі сили всесвіту змовилися загальмувати мене.
— Не розумію.
— Сьогодні був важкий день, — пояснив я. — До скорого.
— Я хотів би ще трохи поговорити з тобою про ці грозах і новому Лабіринті, і..
— Пізніше, — твердо сказав я. — Я чекаю виклику.
— Вибач. Поспішати нема чого. Я зв'яжуся потім.
Він перервав контакт і я простягнув руку до ручки дверей. Одночасно я подумав, чи будуть всі задоволені, якщо я перетворю Привида в автовідповідач.
7
Я повісив плащ на Ясру, а пояс із зброєю на стовпчик ліжка. Почистив чоботи, вимив обличчя і руки, відкопав саму шикарну білосніжну сорочку — суцільні мережива, манжетики, парча і тасьми — і надів її, заправивши в сірі штани. Потім почистив щіткою темно-пурпурний піджак, той самий, на який я одного разу наклав закляття, — той, хто носить його, здається більш чарівним, дотепним і заслуговуючим на довіру, ніж насправді. Для застосування піджака випадок здавався цілком відповідним.
Коли я причісував волосся, пролунав стукіт у двері.
— Хвилинку, — відгукнувся я.
Я закінчив зачісуватися, а потім підійшов до дверей, відсунув засув і відкрив її.
Там стояв Білл Рот, одягнений в коричнево-червоне, виглядаючий немов старіючий кондотьєр.
— Білл! — Я потиснув йому руку і ввів до себе. — Радий бачити тебе. Я тільки що звільнився від не дуже приємних клопотів і збираюся відправитися за новими. Я не знав, чи ти в палаці чи десь в іншому місці. І збирався тебе провідати, як тільки трошки розберуся зі справами.
Він посміхнувся і дружньо ткнув мене в плече кулаком.
— Я буду на обіді, — відповів він. — І Хендон сказав, що ти теж будеш там. Однак я подумав, що краще буде зайти до тебе і прогулятися разом, оскільки там буде це посольство з Бегми.
— О! У тебе є якісь новини?
— Так. Є якісь свіжі відомості про Люка?
— Я тільки що говорив з ним. Він запевняє, що вендета закінчена.
— Є якась вірогідність, що він захоче відвідати слухання, про яке ти мене питав?
— Судячи з його тону — немає.
— Дуже шкода. Я проробив купу досліджень, і для захисту в справі про вендету є деякі хороші прецеденти — наприклад, був випадок з твоїм дядьком Озріком, який ополчився на весь королівський рід Карми через смерть свого родича по материнській лінії. Оберон, між тим, підтримував тоді з Кармою особливо дружні стосунки, а Озрік прибрав трьох людей. Однак при слуханні справи Оберон виправдав його, засновуючи своє рішення на попередніх випадках, і пішов навіть ще далі, винісши свого роду загальну постанову.
— Оберон також відправив його на особливо небезпечну війну, — перебив я, — з якої він і не повернувся.