Через кілька митей я побачив, як Люк підняв вільну руку і простягнув її. А також побачив темний силует Джуліана, який тягнувся до нього, хоча я і не брав участь в Козирному зв'язку. Це сталося тому, що я викликав свій логрусовий зір і став чутливий до таких речей. Логрус знадобився мені для дії, і я не бажав, щоб Люк випарувався перш, ніж я зроблю свій хід.
Я поклав руку йому на плече і рушив одночасно з ним.
— Мерлін! Що ти робиш! — Почув я окрик Віаль.
— Я хотів би подивитися, що відбувається, — відгукнувся я. — Коли справа вирішиться, я тут же повернуся додому, — і райдужні ворота закрилися за мною.
Ми стояли, освітлені мерехтливим світлом масляних ламп у великому шатрі. Зовні шумів вітер і чувся звук шарудіння гілок. Джуліан стояв обличчям до нас. Він упустив руку Люка і розглядав його з нічого не виражаючим обличчям.
— Значить, ти і є вбивця Каїна, — вимовив він.
— Так, — відповів Люк.
А я пригадав, що Джуліан і Каїн завжди були особливо близькі один до одного. Якби Джуліан вбив Люка і заявив про завершення вендети, то, впевнений, Рендом лише кивнув би і погодився. Напевно, навіть посміхнувся б. Важко сказати. Будь я Рендомом, то тільки вітав би усунення Люка з подихом полегшення. Фактично, це була одна з причин мого переходу разом з Люком. Що, якщо вся ця справа підлаштована? Я не міг собі уявити, щоб Віала взяла участь у цьому, але її могли легко обдурити Джуліан і Бенедикт. Що, якщо Далта взагалі тут немає?
Або якщо, припустимо, є, і просить він голову Люка? Зрештою, адже він досить недавно намагався вбити Люка. Мені доводилося визнавати таку можливість і зараз, а також визнавати, що Джуліан — найімовірніший кандидат на участь у такому задумі. Для блага Амбера.
Погляд Джуліана зустрівся з моїм і я надів таку ж маску безпристрасності, як і в нього.
— Добрий вечір, Мерлін, — привітався він. — Ти граєш якусь роль в цьому плані?
— Добрий вечір. Я спостерігач, — відповів я. — Все інше, що я, можливо, зроблю, буде продиктовано обставинами.
Звідкись зовні я почув виття пекельного гончака.
— Тільки не заважай, — відгукнувся Джуліан.
Я посміхнувся.
— У чаклунів є особливі способи залишатися непомітними.
Він знову вивчив мене поглядом, гадаючи, чи не маю я на увазі яку-небудь загрозу.
Потім він знизав плечима і повернувся туди, де лежала на столі розгорнута карта, притиснута по кутах каменем і кинджалом. Він вказав, що Люку слід приєднатися до нього, і я пішов за ними.
Карта зображувала західну галявину Ардена і він вказав на ній наше місце розташування. Гарнаті знаходився на південь від неї, а Амбер на південний схід.
— Наші війська розташовані тут, — прокреслив пальцем він. — А у Далта тут. — Він провів ще одну лінію приблизно паралельно нашої.
— А сили Бенедикта? — Запитав я.
Він глянув на мене, злегка насупившись.
— Люку корисно знати, що такі сили є, — відчеканив він, — але не їх чисельність, місцезнаходження та завдання. Таким чином, якщо Далт захопить його в полон і допитає, у нього буде багато причин для занепокоєння і ніяких відомостей для дій.
— Хороша думка, — кивнув Люк.
Джуліан знову показав на місце між двома фронтами.
— Ось тут я зустрічався з ним, коли ми вели переговори, — пояснив він. — Це рівне місце, видне вдень обом сторонам. Я пропоную знову скористатися ним для вашої зустрічі.
— Гаразд, — погодився Люк, і я помітив, що коли він говорив, кінчики пальців Джуліана погладжували руків'я лежачого перед ним кинджала. А потім я побачив, що рука Люка недбалим рухом опустилася до пояса і лягла там трохи зліва, поряд з його власним кинджалом.
Потім Люк і Джуліан одночасно посміхнулися один одному і продовжували це робити кілька тривалих секунд. Люк здавався крупніше Джуліана і я знав, що він моторний і сильний. Але за плечима Джуліана стояв багатовіковий досвід володіння зброєю. Я думав, як би мені втрутитися, якщо хтось із них зробить перший хід у відношенні іншого, бо знав, що спробую їх зупинити. Але потім, немов з раптового згоди, вони відпустили зброю і Джуліан сказав:
— Дозвольте мені запропонувати вам келих вина.
— Я б не заперечував, — погодився Люк, а я подумав, чи не утримала їх від сутички моя присутність. Ймовірно, ні. У мене виникло враження, що Джуліан просто хотів ясно висловити свої почуття, а Люк хотів дати тому зрозуміти, що йому наплювати. І дійсно, я не знаю, на кого б поставив.
Джуліан поставив на стіл три склянки, наповнив їх вином «Краще Бейля» і жестом запропонував нам не соромитися, поки затикав пробкою пляшку. А потім взяв залишену чашку і відпив великий ковток перш, ніж я і Люк встигли хоча б понюхати своє вино. Це була гарантія, що нам не загрожує отруєння і що він хоче поговорити про справу.