Люк перевернув руки долонями вгору.
— Це все, якщо я знаю, — сказав він.
— Не має значення, — Джуліан поставив склянку на стіл і знову повернувся до входу в намет. — По-моєму, твій обід ось-ось прибуде.
Вони рушили в напрямку входу. Я чув, як доноситься зовні дріб стукаючих по брезенту крихітних кристалів льоду, який переривався гарчанням. — Концерт для хуртовини і пекельної гончої.
Не було ніяких баньши. Поки.
8
Я рухався на крок-другий позаду Люка, ліворуч від нього, намагаючись триматися врівень з Джуліаном, що йшов праворуч. Факел, який я ніс, був масивним — футів шість смолистого дерева, заточений на кінці, щоб його легше було встромляти в землю. Я тримав його на відстані витягнутої руки від себе, так як полум'я моталося у всіх напрямках відповідно капризів вітру. Гострі крижані сніжинки падали мені на щоки, лоб, руки, а деякі потрапляли на брови й вії. Я енергійно моргав, так як жар від факела розтоплював їх і вода стікала мені в очі. Трава під моїми ногами була достатньо холодною, майже замерзлою, так що при кожному кроці лунав хрускіт.
Попереду видно було два смолоскипи, що наближалися, і силует людини між ними. Я моргнув і почекав, але світло смолоскипів не давало можливості розгледіти його трохи краще. Бачив я його тільки раз, дуже недовго, через Козир, в Лісовому Домі. Тоді волосся його виглядало золотистим, майже мідним, але при природному світлі воно повинно бути брудно-білим. А очі, наскільки я пам'ятав, зелені, хоча зараз я не міг цього розгледіти. Однак одразу я почав розуміти, що він дуже високий, чи це він вибрав низькорослих зброєносців? Тоді, коли я його бачив, він був один і мірки для порівняння не було.
Коли ж його освітили наші смолоскипи, я побачив, що він одягнений у теплий зелений камзол без рукавів і коміра, поверх чогось чорного і теж теплого, з рукавами, обтягуючими руки і зникаючими в рукавичках. Чоботи його були чорними, такого ж кольору були і заправлені в них штани, а плащ чорний з смарагдово-зеленою підкладкою, що відбивала світло, коли поли відхилялися від пориву вітру. На шиї на ланцюжку висів важкий округлий медальйон, по виду золотий, і хоча я не міг розрізнити деталей відчеканеного на ньому герба, але був упевнений, що він зображує лева, що терзає єдинорога. Він зупинився в десяти-дванадцяти кроках від Люка, який мить потому теж зупинився. Далт зробив знак, і його слуги увігнали кінці факелів в землю. Ми з Джуліаном зробили те ж саме і залишилися на місці, так само як і люди Далта. Потім Далт кивнув Люку, і вони почали зближатися, зустрівшись в центрі квадрата, утвореного світлом, стиснувши один одному руки вище кистей і пильно дивлячись один одному в очі. Люк стояв спиною до мене, але я бачив обличчя Далта. Він не виявляв жодних ознак емоцій, але губи його вже ворушилися. По крайній мірі, я отримав точку відліку для визначення розмірів Далта. Люк був зростом приблизно шість футів три дюйми, і я побачив, що Далт на кілька дюймів вище. Я глянув на Джуліана, але той не дивився в мій бік. Потім я став гадати, скільки ж пар очей спостерігають за нами з обох боків поля.
Джуліан ніколи не був людиною, по обличчю якого можна прочитати реакцію на події. Він просто слідкував за двома людьми, які зустрілися, без будь-якого виразу, безпристрасно. Я постарався дотримуватися тієї ж позиції і хвилина за хвилиною йшли, а сніг продовжував падати.
Після довгої розмови Люк повернувся і попрямував до нас. Далт рушив до одного зі своїх факельників. Люк зупинився між нами і ми з Джуліаном наблизилися до нього.
— Щось накльовується? — Запитав я його.
— О, — відповів він, — по-моєму, я намацав спосіб залагодити цю справу без війни.
— Чудово, — похвалив я. — Що ти йому продав?
— Я продав йому ідею дуелі зі мною для визначення, як далеко зайде це справа, — пояснив він.
— Чорт забирай, Люк! — Розсердився я. — Та ж цей хлопець профі! Я упевнений, йому дістався весь наш генетичний комплекс в плані сили. І все своє життя він воював. Ймовірно, зараз він в найкращій формі. І він перевершує тебе по вазі і по довжині рук.
— Значить, — посміхнувся Люк, — мені може повезти. — Він глянув на Джуліана. — Так чи інакше, якщо ти можеш відправити повідомлення військам, щоб ті не нападали, коли ми візьмемося за справу, старина Далт дасть точно таку ж вказівку.
Джуліан подивився у бік Далта, від групи якого в бік своїх військ попрямував один із факельників. Потім він повернувся в бік своїх воїнів і зобразив руками кілька сигнальних жестів. Незабаром з укриття з'явився ратник і підтюпцем припустився до нас.