Мольфар просить мене зосередитися і прийняти необхідну позу: спина прямо, голова рівно, очі напівзаплющені, руки на колінах. Якби я сиділа не на грубо збитому саморобному табуреті, а на подушці, то це - одна з класичних поз для медитації.
Мольфар запалює свічку.
Вогонь воскової свічки - це жертва найвищим Божествам, малий «живий вогонь». Із цього починається будь-який ритуал, якщо він виконується в приміщенні. Надворі запалюється справжній «живий вогонь» - ватра-багаття. Свічка в моль-фарському обряді - це символ присутності в обрядодії божества. А віск має властивості оберегу і в мольфарській традиції називається «святим», бо роблять його бджоли - «Божі мухи». Бджільництво нерідко було мольфарською справою, так само й ко-заки-характерники часто тримали пасіку. З воску робили амулети для захисту від хвороб і широко використовували його в народній медицині, в магії, у ворожінні, бо «чистий віск може розповісти все, що суджено»...
Мольфар урочисто піднімає перед собою хреста. Тепер він здається вищим і сильнішим. У голосі з'являється крицева нота, якої раніше не чулося.
Мольфарські примівки-заклинання - це переплетіння старих язичницьких вірувань та пізніших християнських нашарувань (втім, іншого способу зберегти Традицію та врятуватися від звинувачень у чорнокнижництві не було). Мольфар починає примівку: «Боже, поможи мені примовити, все зле закпясти-замовити». Потім він закликає усіх святих, Матір Божу та стихійних духів: «Станьте мені на помочі». Далі - необхідна формула, котра підтверджує силу слова: «В добрий час буду говорити, в лихий - буду мовчати».
о ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! і Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
і Амінь!
11 Світлий Господе, а світом двигаш, киваш, і мі помогаш.
ІВ добрий час говорити,
^ І В лихий — буду мовчити,
Не сам з собов,
З Пречистою Святов,
З Духом Святим, з Сином Господнім,
З усіма святками — божими помічниками, — Роковими, тижневими, чисневими...
Станьте мені на помочі,
А всім християнам на фолосі.
Допоможіть мені примовити —
Все зле заклясти-замовити.
Я всі горесті-болесті, болючі-колючі
зву-визиваю,
Все зле визиваю-викликаю!
Іди собі там, де пси не добріхують,
кури не допівають,
Де люди не бувають,
Де служби сі не правлять,
де сонце не заходить, їді Я тебе відсилаю, п’ятьма пальцями,
шестов долонею
ті заклинаю. ї Як я тебе ЗД0Г0НЮ —
L Золотими мечами тобі голову здойму. ] Буду тя псами-перваками травити,
котами-перваками драти, Сокирами рубати, косами косити,
серпами жати, граблями розгрібати, віниками розмітати. Іди собі —
в сині моря, в глибокі потоки.
Там ти будеш піском пересипати, в воді си купати, в плеса завивати, в гіллю си колисати, а цього рожденного, хрещеного,
молитвенного, чистого
у здоров’ї лиши.
Цур тобі пек!
Скапайся, страться!
Моці не маєш, краси не спиваєш,
Відки прийшов, туди си назад повертайся!
Мольфар швидко-швидко промовляє тисячоліттями освячену формулу. І я відчуваю, як із мене мовби сповзає якась плівка, яснішає свідомість і з'являються нові сили...
Після цього примівник тричі обдуває мене, промовляючи при цьому:
і Тґ Тґе мо1м Духом, а Божим духом, не моїми
* <1*1 словами, а Божими словами. Від Бога ■ — вік, від мене — лік, щоб усе зле-лихе щезло-пропало, моці, пуття і способу не
мало. Від сьогоднішньої днини, від теперіш- І ньої хвилини, віднині до віку! Амінь! и
Мольфар бризкає на мене водою. Вода - одна з чотирьох стихій, із яких створено світ. Вода - основа життя на Землі, найвеличніший дар Матерь Землі. І один із найважливіших атрибутів моль-фарської роботи. Воду використовують у обрядах зцілення та очищення.