На прощання Мольфар дає мені маленький гвіздочок, промовляючи:
- Раніше, коли людина йшла до мольфара, мусила так іти, щоб ні з ким дорогою не розмовляти, ніде не переходити воду. Зараз це практично неможливо. Крім того, до мене й неможливо прийти, якщо не перейдеш річку. Тому неодмінно в кишені треба мати гвіздок. Це мольфа, яка захистить результат примівки, прочитаної над вами.
Я кладу в кишеню куртки гвіздочок і ступаю на кладку.
Я повернуся до Києва і якийсь час житиму звичайним життям мешканки великого міста. А потім я знову приїду сюди, в серце Карпат. Бо є шляхи, зійти з яких неможливо...
Частина друга
ЗИМА
ГРОМОВИЦЯ.
Ворожіння.
Громові
обряди
Ворожіння, ворожба - передбачення майбутнього, долі; в древності - один із головних обрядів богослужіння.
Ворожбит - «професійний» волхв. Ворожбити й ворожки по зорях тлумачать сни про життя та смерть, застерігають від лихих людей, відводять лихо... Це ті самі жерці, що знали Божу волю й уміли по-Божому говорити.
«Українська міфологія»
Над морем глибоким - явір високий,
Грай море, радуйся, земле, Вік до віку!
А на тім яворі сиз орел сидить,
Сиз орел сидить да в воду глядить,
У воду глядить, з рибою говорить:
- Ой бути нам, рибо, і/ одного пана,
У одного пана, гса/іа Івана.
Тобою, рибо, гості вітати,
А ліош пером - листи писати!
Народна колядка
Я знову в Карпатах. Нині - Різдво, й ми з друзями вирішили провести його в горах. Для мене це ще одна нагода побачитися з Мольфаром. Цього разу я зателефонувала йому з Києва та попередила, що приїду (так, сучасні шамани користуються телефоном, комп’ютерами та іншими досягненнями цивілізації). Мені відомо, що Різдво й святочні дні - особливий час для магів, тому я хотіла знати, чи може прийняти мене Мольфар. Заразом я везу йому кілька своїх статей про мольфарство, що вийшли в київських журналах та дайджестах, а також - нові книги. Тому що мій Мольфар - охочий до читання, має чималу бібліотеку та ретельно стежить за новинками як художньої, так і науково-популярної літератури.
Ми прибуваємо до Косова. Зимові Свята в Карпатах - щось особливе. До сьогодні там ходять по домівках веселі колядники, віншуючи ґазд і бажаючи їхнім родинам щастя - на весь наступний рік. Донині в Карпатах збереглася традиційна «Маланка», веселий новорічний вертеп, коріння якого сягає незапам’ятної давнини, та різноманітні різдвяні ритуали, що збереглися тут ще з часів язичництва. І хоч сучасна молодь уже не цілком розуміє значення цих обрядів, вони зберігаються - бодай у вигляді веселої гри-маскування. І це дуже важливо: тому що святочні пісні - це ті самі примівки, священні заклинання, створені впродовж віків нашими предками. їх не змогли знищити християнські священики - такі пісні набули нового християнського звучання і почали прославляти народження Сина Божого, але хто є Христос, як не нове Сонце, котре подарувало людям світло Вчення Любові? Втім, це вже інша тема...
 |
| Зима в гуцульському селі. Фото з архіву автора. |
Потім прийшли новітні творці «світлого майбутнього», а згодом - настав час технічного прогресу. І люди самі відмовилися від давніх «забобонів». І можливо, тим порушили ритми в природі: ми, люди, як незаперечна часточка Буття, перестали цими прадавніми заклинаннями підтримувати велику рівновагу, про яку говорив Мольфар?
Цей період - зимове сонцестояння, Новий Рік, Різдво, час народження нового Сонця, а потім і Сина Божого - завжди був особливим. Сонце повертає на весну, день стає довшим. Людський погляд має змогу охопити весь рік. Крім того, ці довгі, зимові ночі - час для магічних обряд о дій. Особливо шанували мольфари першу ніч по зимовому сонцестоянні: її називали «відьомською» і вважалося, що в цей час народжуються дуже сильні відьми та чаклуни.
У мольфарських ритуалах, як і в інших староєвропейських та шаманських традиціях, ніч ніколи не була ворожою до людини, на відміну від пізніших, християнських уявлень, коли всі священні теми, ритуали і методи язичництва апологети християнської традиції позначили «диявольським тавром» . Мольфарська ніч не випускає на волю ворожі сили і лихих духів. Вона - найдієвіший час для ритуалів та обрядів, пов’язаних із потойбічним світом. До ночі зверталися і в примівках, спрямованих на захист від ворогів.
Міч темна, ніч тишна, сидиш ти на коні буланому, на сідлі соколиному. Замикаєш ти комори, дворці і хлівці, церкви й монастирі, і київські престоли: замкни моїм