Для простих людей зимові Свята - це веселий час колядок та щедрування, взаємної гостини та «маланкових» веселощів. Для мольфарів - це час строгих ритуалів, котрі допомагають накопичити духовну силу. А ще - спілкування з певними духами. Так, мольфари, як і їхні родичі-шамани в інших місцях Землі, спілкуються з духами.
- Кого мольфари називають духами? - запитую в Мольфара.
- Перш за все - це особистий дух-провідник мольфара, - відповідає він. - А також святі духи, духи-помічники (ними стають духи священних річних днів, духи небесних тіл, духи стихій). Ду-хами-помічниками можуть бути й душі померлих, особливо душі предків або душі інших мольфарів. Є, звісно, й темні, лихі духи. Вони бувають водяні, земні та повітряні. У кожного з таких духів своя спеціалізація: водяні духи заманюють людей у вир і топлять, повітряні - змушують вішатися або кидатися в прірву. А земні духи - спокушають. Найзлостивіші з усіх - земні духи, духи-спокусники. Вони навіюють на людину безпричинну тривогу, а потім шукають слабкого місця і спокушають.
А слабке місце є в кожного живого. Це може бути влада чи гроші; вродливі жінки чи заздрощі до таланту. ..
Кожен може побачити цих істот, - кажуть гуцули. І підкріплюють свою впевненість розповідями про реальні зустрічі з тими чи іншими стихійними духами, з прекрасними нявками-бісицями, які зваблюють легінів співами та чарами, з духа-ми-спокусниками, які прибирають до рук необачних ґаздів, котрі прагнуть чортячих скарбів чи влади над людьми.
- Практично кожна людина може побачити духів, - каже Мольфар. - Та тільки користі від такої зустрічі не буде... Бо керувати духами може тільки відун, озброєний спеціальним оберегом, могутнім словом мольфарським та незламною волею. А ще - твердим знанням, навіщо йому цей контакт.
Мольфар твердо знає, коли й навіщо йому спілкуватися з тим чи іншим духом. І кожен із карпатських «непростих» має власну «техніку» для входження в транс і свідомого контакту з потойбічними істотами: від вживання певних рослин і промовляння спеціальних ритуальних замовлянь до практик, що нагадують східні медитації.
Звісно, є й «простіші» методи: наприклад, за допомогою маятника-підвіски, добре знайомого всім, хто хоч трохи стикався з езотеричними традиціями. Але це - інструмент для найсильніших і найдосвідченіших, тому що при такому контакті мольфар залишається з духом сам-на-сам, не захищений ні травою-союзником, ні заклинанням. Якщо маг не надто досвідчений, дуже легко може стати одержимим духом, який вселяється в тіло необачного чародія. Той стає двоєдуш-ником, підпорядкованим владі духа.
У кожного мольфара, звісно, є свій дух-покровитель26. Це його головний помічник, який уперше приходить до мольфара в момент ініціації. Дух-помічник наділяє свого «підопічного» певним чаклунським даром, вводить молодого мольфара в духовні, нижні та горні світи, «представляє» тамтешнім мешканцям і звідтоді допомагає у всіх мольфарових починаннях. Але якщо, скажімо, в сибірських шаманів дух-покрови-тель, як правило, дух померлого шамана, то в карпатських мольфарів у більшості випадків - це дух якогось святого (вочевидь, у ті часи, коли еґрегор на карпатських землях був інший, це були стихійні духи та божества). Але як і в інших шаманських системах, майже ніколи, за окремими винятками, ду-хом-покровителем мольфара не буває посланець із вищого сонму небесних істот. Тому що людина не в змозі витримати безпосереднього контакту з Вищими Божествами.
Дух-покровитель завжди приходить на поклик і допомагає своєму підопічному. Крім духа-покровителя, мольфар закликає «до помочі» ще й духів-помічників, які сприяють у певних ситуаціях. Вважається, що більше в мольфара таких духів-помічни-ків, то він сильніший.
Запитую: кого краще викликати, якщо є потреба про щось дізнатися - свого покровителя чи того духа, що відповідає за інформацію? І Мольфар суворо відповідає:
- Якщо нема надзвичайної потреби, то краще закликати свого покровителя, бо чужі духи люблять жартувати: може сказати неправду або навіть почне бешкетувати...
І це зовсім не смішно, як показує моль-фарський досвід. Справді, сибірські шамани теж застерігають молодих колег від надмірного спілкування з «чужими» духами. Якщо ці істоти з’являються під час ритуалу, то поводяться досить розкуто, можуть і нашкодити - не зі зла, а просто щоб розважитися.
І ще одна шаманська паралель: Мольфар розповідає, що в їхній традиції є шлях так званої Вищої Магії. Ним ідуть ті мольфари, котрі пройшли велику рівновагу світу, пізнали Істину і опинилися за межею добра і зла, земної історії та людського світосприймання, поза межами того, що зветься людською природою. Але таких магів дуже мало.