Майбутній мольфар входить у транс, і перед ним відкривається світ духів. Жителі того світу можуть прийняти нового мольфара, але можуть і не прийняти. Якщо приймають - до людини з’являється дух, котрий стає провідником-наставником молодого мольфара, особистим поводирем у світі духів. Ця істота буде помічником у всій його моль-фарській роботі - до кінця життя. І в смертну годину мольфара дух-провідник приходить, щоб провести душу свого підопічного до іншого світу.
Це посвята фізична. Може бути й сама духовна. Під час духовної посвяти людині просто відкривається наставник із «тонкого» світу. І він стежитиме за своїм підопічним доти, поки не переконається, що його учень гідний іти мольфарським шляхом.
Є й інший метод передавання магічних знань: бувало, що коли мольфар помирав, не знайшовши за життя учня, він міг передати свою Силу, знання та вміння, коли просто брав за руку будь-яку людину. Найчастіше так передавали свої знання чорнокнижники та відлюдники. Нерідко саме таким чином на смертному одрі віддавали свою темну магічну силу лихі мольфари чи відьми. Тому коли вмирала людина, котру вважали злою відьмою або чорним чаклуном, усі боялися навіть наближатись. Траплялися випадки, коли в такий спосіб знання отримувала людина, зовсім до цього не готова. Тоді померлий мольфар ставав наставником із потойбічного світу - звідти керував діями свого несподіваного учня. До речі, сибірські шамани частенько обирали свого спадкоємця вже наприкінці свого життя, проводили над обраним учнем ініціацію, передавали своє знаряддя - і вмирали. І вже з «нижнього» світу керували першими кроками молодого шамана...
Коли мольфар передасть своє знання, благословить і проведе посвяту - він перестає бути вчителем. Він стає колегою, духовним побратимом.
Я запитую в Мольфара:
- Чи важливі час і місце ініціації?
- Так. Час і місце завжди обираються дуже індивідуально. Мольфар перед ініціацією свого учня викликає духа-помічника, і той називає мольфа-рові пору, місце, час і день посвяти. Але найчастіше посвяти відбуваються від Благовіщення, коли перша змія виповзає на сонце, і до Купальської ночі, головного мольфарського свята.
- Яке знаряддя використовується під час ініціації?
- Передусім - це ватра з певних сортів дерева. Також спеціальні речовини, які добираються індивідуально, оскільки неофітові необхідно змістити центр свідомості, вивести його в світ духів.
Іноді використовуються певні предмети - громовиця, окремі трави - залежно від напрямку, в якому посвячують майбутнього мольфара. З допомогою заклинань моль-фар-учитель зближує два світи, світ живих людей і світ духів, неофіт переходить межу між цими світами (іноді людина бачить її у вигляді мосту над вогняною рікою або тунелю в непроглядному тумані) і вступає у світ духовний. Там молодий мольфар знайомиться з тими, з ким віднині радитиметься в своїй діяльності. Там він зустрічає свого помічника. Під час посвяти молодий мольфар дізнається про свою стихію, пізнає свої тотеми: тварину, рослину, птаха, які стають для нього знаковими, і від яких мольфар може черпати інформацію та силу для здійснення певних обрядів.
Тут мій наставник хитро посміхається і каже:
- А вашу стихію я можу назвати, навіть не проводячи обряду ініціації. Бо ім'я людині дається недаремно...
- Чи знає вчитель, хто стане помічником його учня? Чи часто буває, що в учня той самий провідник, що і в наставника? - запитую в Мольфара.
- Учитель цього не знає. Виходячи в світ духів, неофіт відкриває свою душу, і до нього приходить той, хто відчуває свою спорідненість із душею неофіта. Приходить цей дух як гість і з доброї волі стає провідником і помічником. Іноді буває, що в учителя й учня - один провідник, але це швидше виняток, і це означає особливу духовну близькість між мольфаром-наставником та його учнем.
Отже, коли відбувається ініціація - молодий мольфар входить у світ духів, знайомиться з іншими світами й до нього приходить дух-помічник, що визначає основну спеціалізацію молодого мольфара та стає віднині його провідником по гілках Світового Дерева.
- Чи бувають при ініціації травми? Фізичні або психічні?
- Бувають, але це більше трапляється при посвятах у чорні обряди, бо злі духи люблять кров і живляться людськими емоціями, болем і страхом. Тому той, хто входить із ними в контакт під час посвяти, повинен віддати злому духові частину своєї крові та своєї сутності. При посвятах у білу магію травм практично не буває.