— Мошко, ти сама вдома? — збуджено прошепотів у трубці голос Казимира. Діставши підтвердження, він повідомив — Уявляєш — я знайшов у скриньці…
— Отже, ти теж?
Казик волів не говорити про це по телефону, прохав, щоб вона негайно прийшла до найближчого кафе, якщо, звичайно, ніхто не заважає. Моніка вдяглась, поклала до сумочки конверт з листом і знімками й вийшла з дому. За кільканадцять хвилин до її столика підсів захеканий Казик.
— Довелося бігти, бо «опеля» саме немає, а спіймати таксі не зміг…
Діставши з кишені такого ж конверта, Казимир, озираючись навколо, показав знімки. Вони були ідентичні, але змістом лист трохи різнився: від Казимира шантажист вимагав усього двадцять тисяч, бо знав, мабуть, фінансові можливості адресата. А ось дата, місце і спосіб доставки грошей співпадали повністю.
— Слухай, ти не підозрюєш нікого із знайомих чоловіка? — знервовано запитав він, висипавши половину цукру повз чашку з кавою.
— Ні. Треба подумати. Більш за все мене дивує, яким чином зроблені ці знімки!
Казик певний час напружено щось обдумував, потім відповів:
— Власне кажучи, є лише одна можливість. Людина, яка буває у вашому домі, непомітно приховала апарат десь у спальні.
— Хіба ж фотоапарат здатний самотужки знімати? Це ж тобі не бомба з годинниковим пристроєм! — роздратовано вигукнула вона й відразу ж урвала, бо Казик застережливо приклав пальця до вуст.
— Я не вмію фотографувати, але… Слухай, а чи фіранки на вікнах були позапинані?
— Безумовно. Ми зустрічалися тільки вночі, а я завжди звечора щільно запинаю фіранки.
— Мені спало на думку, — роздумливо почав Казик, — що фотографувати можна в інфрачервоних променях, розумієш? Це коли фотографований об'єкт перебуває в повній або майже повній темряві. Я колись читав чи в журналі, чи в книжці… зрештою, це не мас значення… то там, здається, йшлося про те, що знімати так можна навіть з далекої відстані. Десь, чи не в Англії, поліція саме за допомогою такого приладу слідкувала за грабіжниками й схопила їх саме тоді, коли вони вдиралися в неосвітлений магазин на неосвітленій вулиці.
— Отже, — резюмувала Моніка, — хтось за нами підглядав? Не виключено, що якийсь мешканець будинку навпроти або й ще далі. Він поробив ці знімки і, хто знає, чи не виклацав повну плівку…
На саму думку про це Моніка зблідла. Казимир співчутливо глянув на неї і замовив коньяк.
— Немає, — байдуже відповіла кельнерка.
— Тоді горілку! — нетерпляче гукнув він.
— Горілка є. Скільки?
— Двічі по сто. Я теж вип'ю.
Він нервував не менш за коханку, але бадьорився. Заїдати довелось тістечками, бо більш нічого в кафе не було.
— Ти знаєш кого-небудь з будинку навпроти вас? — тихо спитав Казик.
Моніка мовчки заперечила. З тих, хто інколи бував у Кропінських, на їх вулиці ніхто по жив.
— Казику, якщо це хтось із твоїх знайомих?
— Виключено! Це я можу гарантувати.
— А твоя дружина?
Це прохопилось несподівано. Моніка навіть не збиралась таке питати й тепер аж сама збентежилась. Помовчавши, Казик похитав головою.
— Ні. Я з таким же успіхом міг би спитати: а твій чоловік?.. Ні, Данута і Яцек — поза підозрою. Якби будь-хто з них про щось знав і хотів спіймати нас на гарячому, то міг би зробити це набагато простіше — скажімо, взяв би й несподівано з'явився вдома… Та й грошей, звичайно ж, вони б не жадали, бо знають, що не маємо. До речі, звідки ти візьмеш ці сто тисяч?
— Продам частину коштовностей, — не вагаючись, відповіла Моніка. — За саме лише кольє дадуть тисяч вісімдесят. Ювелір, зрозуміло, запропонує менше, але що-що, а торгуватися я вмію, — гірко посміхнулася вона. — А до червня якось та зберу решту.
Моніка не питала, де Казик дістане потрібну йому суму, — він чоловік, тож повинен дати собі раду.
— Щось ми дуже легко погоджуємось на цей шантаж! — зненацька вибухнув він і перелякано стишив голос. — Слухай, я про це тобі ніколи не розповідав, але в мене є зброя — пістолет. Давай зробимо так: покладеш у пакет газети… ні, краще все ж таки гроші, на той випадок, коли в мене нічого не вийде. Я теж зроблю так, як велить шантажист. Поїдемо до Вілянува, скажімо, в середу, двадцять другого, так, щоб бути там біля дев'ятнадцятої. Він буде змушений швидко забрати гроші, щоб їх ніхто не перехопив, — тобто зробить це того самого вечора. Гадаю, сидітиме в машині десь біля кафе години з вісімнадцятої.
— Поїдемо разом?