Выбрать главу

Оксана Забіла

Леонід Чернов

Харків

Жовтень 1928

_________________

(«Мистецькі матеріяли Авангарду», 1929).

Зустрічі з читачами

Сторінки дорожнього блокнота
ОДЕСА З УСІХ БОКІВ

Скільки облич має Одеса?

Два, три?

Ні, не два й не три. Далеко більше.

Наприклад: що найбільше вразило нас, коли ми помчали авто широкими сонячними вулицями?

Перше, що нас вразило, – це напис на паркані величезними білими літерами крейдою: «Райх, пріході на Ланжерон»[40].

І друге – це одеські «Известия» – на три чверти українською мовою»[41].

От два бігуни[42], два полюси сьогоднішньої Одеси.

З одного боку – відомий цілому світові одеський «любопітнік», гонивітер, ледарюватий піжончик – отой самий, що за часів імперіалістичної війни торгував «діабетом»[43]. Тепер нащот «діабету» важко. Доводиться йти на біржу праці або перебиватись дрібненькими «дєлами», фланірувати по Дерибасівській і зітхати, зітхати...

«Любопітнік» надзвичайно «компанійська людина». Він вам усю душу викладе, як на долоні:

– Ви ж розумієте: була Одеса-мама, стала Одеса-яма. Раніше, коли ти не хотів заробляти, ти повинен був затуляти руками кишені, інакше гроші самі туди сипались. А тепер...

Тяжке зітхання.

Погано живеться неробам в Одесі. Немає «дєл». Доводиться працювати.

Сам Гольдштейн зажурився.

Про Гольдштейна в Одесі є легенда.

Ще за часів громадянської війни він випадково знайшов портфель з дуже важливими документами. Приніс і віддав. «Яку нагороду хотіли б ви за це мати, Гольдштейн?» – «Я хотів би одне, – відказав Гольдштейн, – щоб мені дозволили вільно торгувати горілкою».

Дозволили. Найрозкішніший ресторан у «Лондонському» готелі належав Гольдштейнові. Фокстрот, коштовні вина, знамениті одеські музиканти – Мітнік і Саксонський»[44], ті самі, що «своєю музикою держать Ерденка[45] у жилетному кармані».

І справді, прекрасні музиканти. Мітніком і Саксонським пишається Одеса.

Але сьогодні закрили Гольдштейна за борги.

Маленький, чорненький, гладенький, елегантський, з чорними щіточками вусиків, він страшенно розмахує білими здобними руками і кричить:

– Можна «делать дело»? Спробуй. Не встигнеш почати, як сам себе мимоволі питаєш: «Гольдштейн, камо грядеши, кво вадіс?»

І сам собі відповідає з фаталістичною покорою:

– Ясно. І к неплатежу. А фінвідділ має право штрафувати від двадцяти п'яти до шестисот карбованців. Но, как хороший співак, він завжди бере верхнє «до».

Старі, завзяті одесити сидять тепер на сонечку на бульварі Фельдмана і скептично поглядають на порт. Вони бачили «кращі часи». Тепер ліве око примружене (як примружив його дванадцять років тому, так воно і лишилось), і з ока того бризкає убивчий скепсис, недовіра, презирство.

Це уламки старої Одеси.

А поруч буяє нова Одеса, бурхлива пролетарська красуня. А поруч одеські «Известия» – на три чверти українською мовою.

В Одесі українська газета.

Влітку цього року автор цих рядків жив в Одесі і ходив у тропічному шоломі. Якось у трамваї якийсь допитливий одесит не втримався:

– Скажіть, ви англієць?

– Ні.

– Ах я чудак! Як я не догадався, що ви австрієць.

– Ні, я й не австрієць.

– Гм! – Довга пауза. – Я сам собі дивуюсь. Як це я не вгадав. Кожна дитина скаже, що ви німець.

– Ви знову помилились. Я не німець.

– А хто ж?

– Українець.

– Ага, значить руський.

– Ні, не руський. Українець.

– А, тепер розумію: малорос.

– І не малорос. Я – українець.

В очах у нього –– здивування й нерозуміння:

– Да какая ж разніца?

Україна, українець, українська мова – це пересічний одесит розуміє тільки в пристосуванні до посвідки другої категорії[46]. Далі українське кінчається. Далі починається «Малоросія».

І оцей самий одесит починає читати українську газету.

Дозвольте тепер дати коротеньке слово цифрам.

В Одесі 341 тисяча населення.

Одна лише велика промисловість налічує двісті підприємств Дрібних підприємств більше восьми тисяч. В Одесі двадцять тисяч робітників. Тут великий Суднобудівельний завод імені Андре Марті. Машинобудівельний завод імені Леніна. Джутова[47] фабрика. Дві шкіряні фабрики. Великий Завод сільськогосподарських машин імені Жовтневої революції. Він випускає один плуг що півтори хвилини.

вернуться

40

Ланжерон – пляж в Одесі на мисі Ланжерон.

вернуться

41

Нині одеські «Известия» цілком перейшли на українську мову. Газета виходить під назвою «Чорноморська комуна». (Примітка у першодруку).

вернуться

42

Бігун (заст.) – полюс.

вернуться

43

Імовірно, йдеться про торгівлю медичними довідками про захворювання на діабет, які увільняли від мобілізації на фронт.

вернуться

44

Відомий дует Ісака Митника (скрипка) і Лазаря Саксонського (фортепіано) у 1920-х роках виступав у ресторані готелю «Лондонская». Пізніше обидва працювали концертмейстерами в одеській опері і філармонії.

вернуться

45

Ерденко Михайло Гаврилович (справж. Ерденков; 1885-1940) – російський скрипаль циганського походження. Вважається засновником циганської музичної династії Ерденко.

вернуться

46

У рамках українізації в березні 1927 року було встановлено, що державні установи й підприємства можуть брати на службу тільки людей, які мають посвідку про знання української мови 1-ї або 2-ї категорії. Відповідні посвідки видавали комісії з українізації після складання іспиту з української мови.

вернуться

47

Джут – трав'яниста південна рослина, зі стеблових волокон якої виробляють шпагат, канати, грубу тканину.