Выбрать главу

(«Культробітник», № 11, 1928).

«Оргвисновки»

Коли звичайні ліки вже не допомагають, тоді лікарі вживають останнього заходу: вони роблять хірургічну операцію...

От, наприклад: «організаційні висновки», або просто «оргвисновки». Чули про такі ліки? Ні? Так послухайте!

***

Раніше було так:

– Слухайте, товаришу, може б ви українізувалися?

– Що таке? Як ви сказали? Українізуватися? А навіщо це? Кому то потрібно? Хто то видумав? Для кого українізуватися?

– А для того, хто оре та сіє. Двадцять вісім мільйонів їх в Україні – отих, що орють та сіють.

– Мгм... Дійсно!

– Ну, так як же, будете українізуватися?

– Добре! Ми подумаємо... Розміркуємо... Порадимось...

***

Через пів року.

– Ну як? Українізуєтесь?

– Ах, товаришу, у нас тут серйозна робота, а ви з дурницями лізете!

– Дурниці? А двадцять вісім мільйонів?

– Ми про це вже думали. Але ми не погоджуємось з мовою. То галицька мова. А ми визнаємо тільки шевченківську. Постановили поволі шевченкізуватись.

– Ну, добре! Спробуйте хоч шевченкізуватись!

***

Ще через пів року.

– Ну, як справи? Шевченкізувались?

– Ще. Незабаром почнемо. Чекаємо на «слухали – ухвалили».

– А директиви про українізацію читали?

– Як же, як же! Слухаємо й підкоряємось. Завтра почнемо...

***

Минуло ще пів року.

– Ну, як з українізацією, товариші?

– Вже! Шевченкізувались. «Минають дні, минають ночі, минає літо, шелестить...»

– Чекайте, чекайте, це не годиться.

– Як не годиться? «Садок вишневий коло хати...»

– Ні! На підставі розпорядження... даємо вам умовний термін...

–?!?

***

Ще пів року минуло.

– Ну як? Українізуєтесь?

– Ого! Подивіться: підручники, словники, посвідчення...

«Після губних шелестівок п, м, в, б перед йотованими пишеться апостроф».

– Слабо!

***

Ще через пів року.

– Товариші! Роботу вашої установи досі не українізовано. На підставі і так далі... ми примушені вжити оргвисновків.

Тепер ви розумієте, що то є оргвисновки?

Ні, не розумієте? Так слухайте.

***

– Хочу взяти у вас в бібліотеці якусь українську книжку!

– Українських нема. Не держимо.

– Ой, горенько! Чому?!

– А. навіщо, коли в нас і російських книжок сила-силенна?

– А. робітники питають українські книжки?

– Та, звичайно, питають. Але де ж їх узяти, ті українські книжки?

– У ДВУ.

– Невже в ДВУ є українські книжки? От спасибі, що сказали! Треба записати. А скажіть, будь ласка, що таке ДВУ?

– Державне видавництво України.

– От спасибі. Так ми той...

***

Ну, тепер ви розумієте, читачу, що таке «оргвисновки»?

Ще й досі не зрозуміли?

Тоді дозвольте пояснити!

Коли бездушна, безглуздо вперта, засмоктана бюрократично-

русотяпським багном людина свідомо, по-чиновницькому, брутально відмовляється виконувати директиви влади й партії про українізацію, – тоді їй, отій людині, ввічливо кажуть:

– Або працюй з нами, за нашими методами, або... або... катісь, товаришу!

Оце й є «оргвисновки».

Останній захід – хірургічна операція.

_______________

(«Культробітник», № 8, 1928).

Примітка упорядника

В оформленні обкладинки даної інтернетної публікації використано малюнок художника Бориса Фрідкина з журналу «Червоний перець», № 3, 1931 р.