-Ліза, Ліза - мій особистий кат похитав головою, причокуючи язиком - чого тобі не вистачало, моя дорога - Річард загасив сигару і повернувся до мене обличчям. Я втислась в крісло зі страху, але намагалася впоратися з собою, подивилася Річарду в очі і впевнена промовила:
- Кохання!
По кімнаті пролунав сміх, який обірвався так само раптово як і почався. Здається, князь пекла регоче точно так само, коли вдається очорнити найсвітлішу душу.
-Моя наївна дівчинка, тобі нече не десять, щобі вірити у ці кказочки.
Рік став за спинкою крісла і провів руками по моїх плечах. Від його дотиків я здригнулася і спробувала піднятися, але він силою змусив сісти назад.
-Навіщо я тобі? Я ніколи не полюблю тебе. Ні! Я буду все життя дивитися на тебе з ненавистю. - я не встигла договорити, як мене підняли з крісла і з силою відштовхнули до стіни.
- Ти думаєш, мені потрібно твоя любов? Змирися! Ми з твоїм батьком давно домовилися, що ти станеш моєю дружиною. Повір, за такі гроші твій батько навіть власну душу дияволу б продав.
-Ти і є справжній диявол! Ненавиджу тебе! - чоловік підійшов до мене і стакан в його руці просто розлетівся на осколки, однак він ніби не відчував болю, не звертав уваги, як кров з пораненої долоні тонкою цівкою стікає на підлогу, хоча сумніваюся що він взагалі здатний відчувати біль, відчувати хоч щось.
-Послухай мене уважно: через 7 днів ти поставиш свій підпис у всіх документах, мило посміхаючись на фото і станеш слухняною покірною дружиною.
-Ніколи! – Річард стиснув моє горло закривавленою рукою і прошипів:
-Ти будеш слухняною дівчинкою, Ліза. Якщо ти хочеш щоб твій дорогоцінний Матвій вижив, ти до кінця життя будеш повзати переді мною.
Він штовхнув мене на підлогу і я боляче вдарилася спиною об стіл
-Ти монстр! - мені було страшно, по щоках котилися сльози, горло неприємно саднило, але я не хотіла здаватися! Хіба я заслужила таке життя, такого чоловіка? Хіба можна здатися, знаючи, що за межею темнота!?
-Ти навіть не уявляєш який! - Рік вдарив мене по обличчю, раз, другий, здається він насолоджувався своєю владою і моєї безпорадністю. Він схопив мене за волосся і потягнув вверх. Не чув моїх криків, або просто отримував від них задоволення.
- Ліза в моїх силах зробити твоє життя справжнім пеклом. Для мене немає меж - один дзвінок і Матвій годує хробаків в канаві! Я можу купити всіх і все! Можу робити все що мені захочеться! Краще змирися!
Він посидив мене на стіл і погладив по мокрих щоках. Я спробувала вирватися, але була затиснута в кільце рук.
- Але я можу і забути цей інцидент. Таку маленьку істерику. І будемо жити довго і щасливо. Зрозуміла! - садист стиснув моє волосся змушуючи підняти голову і дивитися в його очі. А в наступну мить уп'явся в мої губи поцілунком. Мерзенним брудним, змішаним з кров'ю і сльозами.
Я не пручалася. Не було сил. Не було сенсу. Я не знала чи живий Матвій, може його скинули в якусь канаву після побоїв. Мені не було до кого йти, нікуди бігти. Моя сім'я продала мене, коханий можливо вже мертвий, а моє життя в руках психопата. Я терпіла поцілунок а потім кивнула.
-Ось і чудово! - Річард різко відштовхнув мене і вийшов з кімнати. Я сповзла на підлогу і просто плакала.
А потім, коли не залишилося сліз, закрилася у ванній і намагалася хоч якось прийти в себе та довго побути на самоті мені не дали, сестра і далі мучила бідні двері не звертаючи уваги на мою мовчанку. Коли я все-таки вийшла з вбиральні сестра сиділа під дверима. Вона різко піднялася на ноги і підбігла до мене