Переповнилась земля…Де давно було чи ні?Це було — чи сниться?Кров розбавлена в вині…Кров же — не водиця?Ех, якби була вода —Чиста та кринична, —Обминула б нас біда…Ця… що — електрична………………………………………..Ну а все таки… ну а все таки…Хто ми — кріпаки ачи козаки?Може, козаки — то лише казки,Що їх всі готові слухать залюбки?Ну, звичайно, так! Все уже було.У фольклорні труни складено кістки.Науковим биллям густо порослоТам, де будували зоряні містки.Вже на отаманів складено досьє,І могила кожна в зоранім кільці,І на кожне явище й випадок десь є.Вичерпне пояснення в певнім папірці.Ось чому в сучасних кріпо-козаківТа русифікація висне на губах…Ось чому пустою пилюгою слівОбрій затуманило, перекрило шлях………………………………………………………….Я дивуюсь і сміюсь:— Русифікувати Русь?Диваки, диваки.Ті, що слухають байки!Нема русифікації,А є лиш хохлозація!..……………………………….Ходить, ходить дід Бабай,Манить діток пальцем,Каже їм про божий рай,Де млинці зі смальцем,Де кисельні береги,Де молочні ріки,Де всі люди, як боги —Навіть недоріки.Гарна казка в Бабая —Дірочка від бублика!Зате в кожного свояТра-та-та республіка!Цок-цок у лобок —Та в писану торбу!І несе Бабай у райВсіх до свого торгу!Там для всіх містечко єВ шашлику чи в супі:На зубах у Бабая —Зате в дружній купі!— Я себе не дам руси…І ногами дриґнув!Довгі вуса відпустив —Українцем ґиґнув!Цок-цок у лобок,Браття-українці!Сповнені ви тих байокАж по самі вінця!…………………………Так нерозумно гудить навіщоСлово прадавнє, величне і віще?Русь, що окраяна, Русь, що розсіяна,Праісторичним дурманом засіяна,Встань, крізь тужаве каміння зрости!Небо, це ти! Воля — це ти!Сон прожени і минуле згадай,В серці у тебе твій суджений рай!………………………………………………….Була, була така пора,Коли русини — Ра — сини —Несли дарунки Батька РаЗ душі своєї глибини.Ішли за гори, за моря,І піснею встеляли шлях.Туди, де сходила Зоря,Їх вів кумир одвічний — Птах!І рушились твердині зла,Єднались діти ворогів,І Доня Ладина неслаЗлагоду — мрію всіх віків.О титанічності пора,Епоха міфів золота!Про давню щедрість Батька РаШепочуть квіти і жита…Лиш ми не можемо згадать,Лиш ми не в силі віднайти,Щоб понад зла і ночі гатьЩе раз прорватись до мети……………………………………………..Ар’ї, райці чи ірійці, де ви?Лиш у мові пломенять сліди…Листя обтрусило буйне древо,А само пропало назавжди…Лада нині — лиш автомашина,Рама — лише перехрестя шиб.Так прийшла Правічна УкраїнаВ пекло потойбіччя шляхом хиб.Лади слово — лиш смішні коляди,Веди Рами — забобонів жмут…Де й коли розвіяв нашу радістьТой страшний космічний зорекрут?……………………………………………………..Вкрили миром сонячні знаменаНіл далекий, здружену Ел-ладу…І була тоді вся Ойкумена —Око Мена, Око Діда й Лади.І раділа спільна Мати-ГеяТворчості своїх дітей — Титанів,Ще Геракл не задушив Антея,Ще Зевес не зрадив Прометея,Не було Аїда під землею —Все було лиш піснею кохання…Все було до радості, до ладу,Ніби тиха ласка і Святовита,Доки не вповзла облудна зрада,Злом, обманом, хитрістю, повита………………………………………………………Жили собі Дідо і Лада,І була в них курочка Рада,У весняні дні урочистіКурочка знесла яйце злотисте.Лада рада. Дідо щасливий!Ой, яке яєчко — на диво!Сяє воно в небі над світом,Покриває землю зелом-квітом,Діток тішить райдуго-дощами,Гонить хмари пишні над полями……………………………………………………..Поміж гроз, походів, поміж зливДід беріг яєчко… не розбив!Поміж вічних клопотів ЛадаБерегла яєчко на радість…Як же так, що сталося лихо?Мишка сіра вкралася тихо,Райдужне яйце зачепила,На дрібні уламки розбила.