Ще кілька слів синам Святої України.
Будуючи Блакитний Храм Рідної Матері, не забувайте про Живий Світ Природи.
Флора і фауна — тканина Світового Життя, котра дала Людині можливість піднятися до вершин самосвідомості й духовної творчості. Тому Свята Україна проголошує ідею солідарності з рослинним і тваринним світом Планети, маючи на меті творити віднині й довіку Альтернативну Еволюцію, в якій достойне місце займатиме всяка жива істота, здатна до еволюційної трансформації і духовного розкриття.
Така ідея виключає споживання продуктів, для готування яких потрібне вбивство тварин (особливо теплокровних). Ясна річ, що для ідеального рішення потрібні корінні зміни в психіці поколінь, але Свята Україна ставить це завдання вже тепер, як передумову звільнення душ своїх Синів та Дочок від самої ідеї убивства.
Ще кілька слів ворогам Святої України, ворогам духовності:
— Вітаю вас, вороги! Ви допомогли нам ясніше збагнути правдиві шляхи серед мороку псевдореальності. Ви гартували наші сили, ви допомагали природному добру душ і сердець, кристалізуючи волю мужніх Синів, відсікаючи боягузів та зрадників. Ви допомагали нам будувати Новий Світ, прискорюючи процес болісного народження. І, можливо, дехто з вас, переслідуючи Синів Святої України або інших Святих Націй, збагне, глянувши на обриси Нового Світу, намальованого нами, що то і ваш суджений світ, в якому хоче жити ваша душа!
Якщо таке трапиться, — сміливо йдіть до брами Блакитного Храму, заходьте, вливайтеся до Братерства Синів Матері. Жодного докірливого слова не скаже Мати, бо ваша теперішня ворожа дія — то гіпноз віків, то воля Темряви, нав’язана вам. Приклад апостола Павла хай буде вам взірцем!
Двадцятий вік розвінчує всі міфи. Міфи науки. Міфи соціології. Міфи релігій. Міфи мистецтва.
Наука стала прислужницею диктатур і бюрократів. Вона створила потвору техногенної еволюції, що загрожує самому існуванню Біосфери. Соціологія ошукала народи ідеями земного раю. Жодна обіцянка не виконана, а політичними катаклізмами скористалися лише лідери тих чи інших держав та ідеологій.
Мистецтво стало камуфляжем соціальних виразок або цинічним копирсанням у смороді тих виразок. Релігія декларувала грядуще оновлення Буття, але віддавала його на поталу силам Темряви, зрадивши ясні й духовні Заповіти Першоучителів.
Банкрутує людство у всіх своїх задумах — гордовитих і далекосяжних. Куди йти? Задля чого? Ніхто не вірить в ідеали політичних лідерів та релігійних жерців — усе перетворилося на барвисте лахміття планетарної гри.
Життя повертає нас до первинних чуттів, нерушимих і ясних цінностей. І найголовніша серед них — Народ, Нація. Дивовижна творча суть людських громад, котра народилася у безмір’ї віків, дала своїм дітям чудоподібне Слово-Логос — Голос Самого Бога — а за ним — пісню, казку, думу, мислення, естафету єдності, вірності, мужності, творчості.
ХТО Ж ТИ, УКРАЇНСЬКИЙ БРАТЕ?
Древня земля від Карпат до Кавказу?
Але ж земля виникає і зникає, тоне в океані і встає з океану. Хіба захочеш ти будувати Храм Святої України на такому хисткому ґрунті?
ХТО Ж ТИ? Священний Славута-Дніпро?
Але ж води Дніпровські, оживляючи українські землі, несуть свої хвилі у море, в океани планети, і стають хмарами, дощами, травами, підземними озерами, солоною кров’ю людей і тварин, білими хуртовинами над Європою чи Америкою.
ХТО Ж ТИ? Задумливі Карпати? Вікові ліси? Неозорі степи? Лелеки, що повертаються з чужинецького вирію?
Але ж прекрасні гори є і в інших краях, і ліси гімалайські чи сибірські або канадські не гірші від наших, і лелеки такі ж самісінькі в Словаччині чи Хорватії, в Румунії або Польщі.
ТИ, УКРАЇНСЬКИЙ БРАТЕ, — невмирущий дух правічних войовників і мандрівників, матерів і хліборобів, кобзарів і шукачів тайни, лицарів Січі Запорізької і вірних дівчат, котрі не діждалися своїх коханих з кривавих походів.
ТИ — це дух Казки, то несе в своїх символах великий смисл Буття.
ТИ — це пісня народу: весела й сумна, зажурлива й буряна, громова й нечутна. ТИ — нелюбов і обурення повстання, волелюбність і творчість ремісника, пісенника, будівника, поета, митця, садівника, сіяча.
ТИ — це вічне прагнення до всеохоплення Сущого, до Преображення життя на основі краси та гармонії.
Ось чому ворожі сили всіх віків хотіли одняти від Тебе головне — творчу суть національного духу і обмежити твій вияв лише зовнішніми лаштунками суспільної комедії — землею, кордонами, урядами, політичними структурами, — тобто смертними, плинними, випадковими виявами. Якби ти прийняв остаточно ці ознаки національного життя, — це означало б неминучу деградацію і смерть творчого духу.