Ми живемо в цю апокаліптичну годину. Український Народ, явно не усвідомлюючи свого покликання, підняв над світом Золотого Тризуба — знак Божого Новотворення. Проте інтуїтивне дійство має стати свідомим прийняттям місії, а відтак — долі.
Українська Духовна Республіка недарма взяла на свою хоругву зображення Божої Матері з Предвічним Дитям і дванадцятьма зірками вгорі. Бо саме Її Син стає віднині Водієм України. Підемо з Ним — усі проблеми вирішаться: наука отримає дивовижні відкриття, мистецтво розквітне, освіта розіб’є кайдани забобонів та пророчих методологій, усі етноси, близькі й далекі, відчують по-справжньому смак братерства й дружби…
Тільки річ мовиться не про формальне право кожної людини сповідувати той чи інший релігійний культ, про можливість вірити чи не вірити. Я кажу про свідомий зв’язок з Небесною Ієрархією, а отже, про реальну самореалізацію, неможливу без Контакту з Вищими Батьками.
Про що ж мовиться? Невже про якусь особливу етику, про нові моральні кодекси, про розрив з попередніми традиціями чи культурологічними концепціями?
Навпаки. Така спрямованість думки є третьою небезпекою в побудові незалежної держави. Бо життя саме творить себе. Воно пручається з обіймів будь-яких ідеологічних чи релігійних апологетів. Саме на цьому наполягав Христос, стверджуючи Богосинівство Людини («Царство Небесне всередині вас»). Наше завдання — прислухатися до голосу Бога в собі, щоб діяти відповідно до того духовного імперативу. І якщо це станеться, якщо почнуть діяти правічні Богогенетичні Основи в нашому єстві та суспільному житті, тоді почне насправді реально формуватися незалежна Держава Божих Синів, тоді лише можна буде стверджувати, що Самостійна Україна народжується…
І не слід вигадувати якихось особливих форм співжиття чи діяння, бо кожен вчинок, кожна мисль, всяке творення й праця, прагнення й здійснення будуть наповнені радісною повнотою Божої Тотожності, відчуттям природності (або, як казав Сковорода, «сродності») буттєвих імпульсів. І тоді почне проявлятися на космоісторичному тлі малюнок Нового Неба й Нової Землі.
Знаю, що читачеві хочеться бачити зримо й просто, які основні форми повсякденності мають утвердитися на перших кроках розбудови незалежної Держави. Адже багато залежатиме від нашої пильності, від уміння розпізнавати динаміку світлих, творящих і темних, руйнівних сил. Бо ці останні не церемоняться зі своїми сучасниками, беручи на озброєння будь-яку демагогію, будь-які гасла. Наше століття — свідок найжахливіших спекуляцій саме на прекраснодушних ідеях та гуманістичних закликах. Ось і тепер ми з прокляттям відкидаємо ідеї «щасливого комуністичного майбуття» і з такою ж легковажністю піднімаємо вгору стяги «ринкової економіки», «демократії», «плюралізму», навіть не замислюючись, що приховано за кожною з цих фраз і хто стає апологетом того чи іншого заклику.
Як же діяти, щоб не повторювати втомлюючих кіл історії?
Нічого особливого не треба вигадувати. Жодних експериментів — навіть найбарвистіших. Але й не вірити запевненням світових лихварів, що їхні моделі суспільства — природні, що вони ідеальні й не слід «вигадувати велосипеда», а просто взяти те, що існує в розвинутих країнах і запровадити в себе.
Це — блеф. Ми ніколи не матимемо їхніх стартових умов, а, окрім того, у них — своя доля, як казав Кобзар, а у нас — своя.
Чому рослина в льоху кільчиться, нидіє, стає блідою й немічною? Тому що позбавлена сонця, воли, вітру, чистого повітря. Посади рослину на волі — і вона забуяє пишним віттям, чарівними плодами. Так і Народ: дай йому волю, не заважай, відкрий шлях до спілкування з Богом і Природою — і він сотворить чудо Воскресіння.
Отже, найперше, що повинен би робити лідер Нації й уряд: повністю розкувати всі творчі сили етносів, які проживають на нашій землі. Не вигадувати ті чи інші закони, бо паперові постанови ніколи не дадуть еволюційного плоду, а узаконити природні традиції, звичаї та наміри, які ґрунтуються на людяній, гармонійній самореалізації тих чи інших творців чи трударів.
Поговоримо гранично просто, щоб усім стало ясно, про то мовиться.
Майже смертельної рани завдано життєвій основі Нації — селу, народному господарству, природному способу співжиття. Нині йдеться не про Відродження Народу, а про його животіння. Чи може така химерична основа стати фундаментом для розбудови сильної Держави, а тим більше — для здійснення нею глобальних і космічних програм?
Запитання риторичне. Відповідь теж буде така, якщо не знайти шляхів до зцілення Єдиного Національного Організму.