Одне слово, нікуди вони не «спливали», просто зміряли концентрацію цих речовин на поверхні, а яка вона в глибинах — ніхто не відає! Протиприродне ж припущення, що наявність урану й торію зменшується у глибині Землі, виникло від того, що ці метали — основні постачальники радіогенного тепла. Підрахували: коли б торій та уран у тілі планети були поширені бодай рівномірно (не кажучи про концентрацію в надрах), то, зважаючи на одвічність їхнього розпаду, на планеті було б значно тепліше — від 2000 до 8000 °C. Земля сяяла б зірочкою! Оскільки поки що цього нема, то в попередні мільйони років ті речовини (як і інші) не розпадалися. Почався цей процес недавно. Наші славні ядерники своїми діями лише підтримують його…
О.Б. — Грають із природою в піддавки?
В.С. — Атож. І потік радіоактивного тепла з надр планети збільшуватиметься, почастішають виверження, землетруси зростатимуть у силі, нагріватиметься поверхня… Аж до википання морів, океанів і перетворення Землі на ту ж таки зірочку…
О. Б. — Тоді хоч куди кинь, а догори діркою? Чи сторч, чи лобом об корч?!
В.С. — Та ні. Коли розпад світу відбувається лише через цивілізацію, людство матиме шанс вціліти. Треба тільки різко зменшити свої потреби…
О.Б. — Розумний аскетизм, як казав Іван Єфремов?
В.С. — Так. Інакше за чверть віку — амінь!
О.Б. — Дозвольте, коли екологічна катастрофа знищить людей та й вищих тварин, тоді причина розпаду щезне?!
В.С. — Ні. Ви ж знаєте, що останні півтора століття на Землі інтенсивно розвивається електромеханічне і електронне життя. Важливо, що ми не знаємо межі складності й універсальності приладів ЕМЕЖ (не хочеться сказати — істот, а чому б і ні?), проте відаємо, що за багатьма властивостями вони переважають нас; і навіть коли зважати, що нинішні мікропроцесори перебувають на рівні нижчих хребетних, все одно, виходить, що за півстоліття ЕМЕЖ досягло еволюції (з нашою допомогою), яку ми пройшли за мільярди років. Їх — електронно-кристалічних — ніхто й ніщо вже не зупинить. Киплячі моря, отруєна атмосфера, землетруси, радіація? Що їм до цього! І планета для них лише джерело сировини. Вони вступлять у вакуум і вибухоподібно прискорять процес «розвитку» техногенної цивілізації.
О.Б. — Боюсь, що жадібні до насолоди й багатства світові розумники обурено заволають: «А-а, от до чого довели наука й техніка! Спокусили нас злізти з дерева, дали вогонь, колесо, телевізор, комп’ютер, комфорт, кайф!»…
В.С. — Так, багато хто заверещить: бий інтелектуалів! Хай живе груповий секс і повернення до ходіння на чотирьох! Геть ідеї й прогрес! І не подумають, що за всіх формацій завжди саме духовні плебеї найбільше прагли до речових благ (це від освіти не залежить)! Люди, які духовно випередили маси, завжди виказували стриманість у всьому. Згадайте Сковороду, Рамакрішну, Сократа, Сергія Радонезького, Кампанеллу, Шевченка, інших подвижників… Не розум довів до катастрофи, а недостатній розум…
О.Б. — Звичайно, так. Ви схиляєте до того, що потрібен примат духовного й інтелектуального життя. Слід розкрити всі канали одухотворення світу!
В.С. — Правильно!
О.Б. — А якщо планета розігріється від радіоактивного тепла?
В.С. — Тим більше, нам треба бути напоготові перед катастрофічними ситуаціями. Іншого шляху просто нема. Шлях «зростаючого задоволення потреб» — смертельно небезпечний. Власне, це відчувають усі, навіть без моїх таблиць. Нині середній житель Землі споживає матеріалів та енергії разів у двадцять більше, ніж століття тому, а в розвинених країнах — в сотню разів. Що ж далі? Планета не гумова! Небезпеку має бачити кожен!
О.Б. — Мені здається, самообмеження — це не страждання, а радість. Треба свідомо обрати шлях необмеженого духовного розвою, а в матеріальному плані споживати лише цілком необхідне. Зараз ми ганяємося за буржуазними цяцьками, стараємось уподібнитись тому, проти чого виступали всі утопісти й комуністи минулого…
В.С. — Так. Необхідний психологічний поворот на 180°: як нині пишаються з того, що можуть міняти сорочки, костюми, сукні ледве не щодня; так предметом гордості має стати те, що людина носитиме одне й те саме вбрання роками. Обмежена їжа корисна для здоров’я (це знають і йоги, і лікарі), а розумний аскетизм, усунення зайвих потреб — то здоров’я душі. Природа випустила нас, можливо, лише для своєї бродильної мети — хай! Але ми маємо її «переграти», коли хочемо зберегти свій розум, дух, найкращі надбання творчості й мудрості для вічності!..