Выбрать главу

Батьківське напуття*

Сину праведний мій, Ти вступаєш у бій, Я дарую тобі Вогняний буревій! Я дарую тобі… Ти обман спопели, Ти пітьму повали, Засвіти Новий День Поміж мороки й мли! Засвіти Новий День… Ти виходиш на шлях, Ти ідеш по світах, Засівай Диво-Цвіт На пустельних полях… Засівай Диво-Цвіт… Хай дозріють плоди, Хай не буде біди! Всюди Мир і Любов Назавжди, назавжди! Всюди Мир і Любов — Назавжди…

Пісня нежданого друга*

Чи у тиші, чи під ураганом, Під дощами, під промінням зір В серці радість з’явиться неждано, То мій добрий вісник — ти йому повір! У пустелі чи під громи бою Я нечутно поруч тебе йду… Щит блакитний вічно над тобою, Будь спокійний, брате, я не підведу. А захочеш глянути у очі Побратиму з Краю Таїни — Подивись на зорі опівночі, І послухай тихий голос далини…

Вогонь розсудить все*

Вогонь розсудить все. Нехай лютує ворог. Зірниця наступа. І новин день несе. Загримотить гроза. Не втримається морок. Вогонь розсудить все.
Палахкотять міста. І гримають гармати. Тримайся, брате мій, в біді не охолонь. Якщо ти вогняний — не бійся умирати! Розсудить все вогонь.
Вогонь розсудить все… І успіхи, й невдачі, І сивизну густу біля солдатських скронь. Всього ще буде — сліз і радості, одначе Розсудить все вогонь.
Народження і смерть — то спалахи й згасання, Але вогонь життя і в сонці, і в золі, В польоті журавлів, у тиші, і в коханні У Матері-Землі…
Її потік життя пітьма не подолає, Ще буревію гнів планету потрясе… Хто витрима грозу — той піде до безкраю. Вогонь розсудить все! Вогонь розсудить все!

Маки*

Барви світанкові, маки рожеві, Діви-ІІрироди вуста… Квітами тими Землі-Королеви Ніжна любов пророста… Маки червоні Маки багряні, Білії маки, мов сніг… Крила пелюсток — дрімаючі птахи — Тихо спадають до ніг… Спокою чари, тайна кохання — Все в кольорів глибині… Туга смеркання, втіха кохання Там спочивають у сні… Та не піддайся дрімоті знемоги, Друже захоплений мій. Зернята маків, як стяг перемоги, В серце гаряче посій!

Лиш тоді…*

Лиш тоді, лиш тоді, як затихають всі слова — Тайни гук, правди звук в надрах серця ожива… Відчиняйте, відкривайте брами темряви і мли, І у небо вилітайте, де живуть орли… Шепіт зір, тайну зір — хто її відчує, як? В кожнім дні, в кожнім сні побратимів Диво-знак… Я нечутно, обережно, я незримо підійду, І біду, неначе хмару, тихо одведу… Духу вір, серцю вір! Поєднаймось Ти і Я! Там, де лад і Любов, пролягла Тропа Моя… У вогненнім дивоколі — понад прірвою віків, Підхопіте, збережіте Материнський Спів…

Пісня зоряного Дивокола*

В Полум’янім полі, в тайнім Дивоколі, Де пасуться коні чарівного сну, Птахи виростають в огненнім приволлі І летять у казку, в Зоряну Весну. Лебеді дитинства, станьте на хвилину, Та візьміть на крила доленьку мою. Землю я покину, з вами я полину, Де квітує тайна в Батьківськім Гаю. Ключ не зупинити, крил не доточити, Птах давно тріпоче в серденьку твоїм! Лише власні крила повертають силу Відшукати стежку в Материнський Дім!