На його обличчі засяяв відблиск золота.
Глядачі зірвалися з місць. Залунали здивовані вигуки.
Вузенька смужка золотої стіни яріла їм у вічі.
Лорд Карнарвон кинувся наперед.
— Що воно таке? Картере? Що означає та стіна?
Картер поволі обернувся до лорда. Неймовірно збуджений, він хотів щось сказати, силувався щось вимовити, але голос йому відмовив.
Гості оточили риштовання, галасували, жестикулювали. Кожен хотів дізнатися, що означає та золота стіна.
Мейс і Каллендер вилізли вище. Від погляду на золоте диво їм забило подих.
Картер заходився швидше бити по замурованому входу.
Робітники-араби почали накладати каміння і щебінь у коші. Робили це так обережно, наче виносили коштовні старожитності.
Щодалі виразніше вимальовувалася перед очима присутніх золота стіна. Здавалось, вона затуляє собою весь простір за тим замурованим входом. Учений із сивою бородою навіть виліз на стілець, нервово поправляв окуляри й мурмотів:
— Це найбільше диво, яке коли-небудь довелося бачити людині. Що воно таке? Двері? Так, так, напевне, двері… Гм, можливо, це вхід до усипальні.
Він глянув на сусідів, наче хотів почути від них підтвердження свого здогаду.
Та ніхто не прислухався до його мурмотіння. Всі були надто захоплені власними здогадами.
Місцевий урядовець вдивлявся в золоту стіну, і на його темному обличчі єгиптянина відбивалося побожне зворушення. Пальцями він нервово крутив ґудзика на мундирі, аж поки одірвав його, і той покотився по підлозі. Урядовець тільки глянув відсутнім поглядом собі на руки.
Двоє панків в урочистому чорному вбранні мало не зіткнулися, скочивши на один стілець. Обидва забули перепроситися, бо саме в цю мить додолу впав видовбаний великий уламок, і всі побачили один бік таємничої золотої стіни. Він був покритий блакитною емаллю, що теж світилася і в поєднанні з мерехтливим золотом створювала чародійне видовище.
Тихий гомін прокотився поміж глядачів. Хтось голосно мовив:
— Боже-світе, це ж схоже на браму до раю!
Робітники, що виносили щебінь, з подиву стали. Один поклав собі руку на чоло і молитовно схилив голову. Інший араб прошепотів:
— Всемогутній аллах благословив мене, коли дозволив глянути на таке диво!
Знову додолу посипалися каміння й тиньк. Приголомшені робітники взялися за лопати.
Нараз, мов за командою, Картер, Каллендер і Мейс спинилися, їхні погляди зустрілися. Ледве знаходячи слова, затинаючись, Картер сказав:
— Я гадаю… Ми думали саме це…
Мейс мовчки кивнув. Каллендер глибоко перевів дух.
— Так, я теж гадаю, що це передня стіна величезного саркофага. Всередині ми знайдемо звичайний саркофаг.
Лорд Карнарвон пройшов наперед і простяг обидві руки Картерові.
— Вітаю вас, Картере, ви знайшли ще одне диво світу. Такої краси люди не бачили тисячоліття.
Останній камінь, що боронив вхід до усипальні, упав. Мейс хотів був ступити крок уперед, та Картер шарпнув його назад. На порозі усипальні, що її підлога виявилася трохи нижча, у тому місці, де колись пролізли злодії, лежала купка барвистих намистин.
— Це діло Менафтових рук, — гнівно прошепотів Картер.
Тоді нахилився і почав збирати всі намистинки, одну по одній.
Гості непокоїлися. Сивий бородань знову нервово поправляв окуляри.
— Що це означає? — сердито буркотів він. — Це безприкладна нетактовність. Нам кортить побачити усипальню, а Картер збирає намисто. Чи довго він примусить нас чекати?
Нарешті Картер підвівся і взяв лампу, розмотуючи подовжувальні шнури. Картер уже мало не ступив до усипальні, та нараз обернувся, наче щось згадав вельми важливе.
— Прошу вас, лорде Карнарвон, йти зі мною, — сказав він так голосно, щоб усі чули. — Вам передусім належить честь побачити саркофаг фараона Тутанхамона.
Допомагаючи лордові зійти до усипальні, Картер шепнув йому:
— Якщо ви можете молитися, то зробіть це зараз. Бо я дуже боюся, що грабіжники зняли руку і на цей казковий велетень саркофаг.
— Ви гадаєте, що його вже відчиняли?
Картер стенув плечима і промурмотів щось незрозуміле. Перед ними здіймалася бічна стіна велетенського саркофага, поцяткована по краях магічними знаками, що мали оберігати мертвого фараона від злих духів. Картер поволі пройшов уздовж стіни й не міг здобутися на слово, щоб вимовити свої почуття.