Він зник останній. Дверцята — дзінь!.. — зачинилися. Тиха музика перестала грати. В коптірці під сходами валялись тільки брудні бинти та подерте полотно з намальованим вогнищем.
Карабас Барабас підбіг до потаємних дверцят, затарабанив у них кулаками й каблуками:
Тра-та-та-та!..
Але дверцята були міцні.
Карабас Барабас розігнався і вдарив у дверцята плечем. Дверцята не піддалися.
Він затупотів на поліцейських:
— Ламайте кляті двері іменем тарабарського короля!
Поліцейські обмацували один одного — в кого садно на носі, в кого ґуля на голові. — Ні, тут робота дуже важка, — відповіли вони й пішли до начальника міста сказати, що вони все чинили за законом, але старому катеринщику допомагає, мабуть, сама нечиста сила, бо він пройшов крізь стіну.
Карабас Барабас смикнув себе за бороду, беркицьнувся на підлогу й почав ревти, вити та качатись, мов скажений, у порожній комірці під сходами.
Що вони знайшли за потаємними дверцятами
Поки Карабас Барабас качався, мов скажений, і рвав на собі бороду, Буратіно попереду, за ним Мальвіна, П’єро, Артемон і останній тато Карло спускалися стрімкими кам’яними сходами в підземелля.
Тато Карло тримав свічку. Її хисткий вогник відкидав від Артемонової кудлатої голови чи від випростаної руки П’єро великі тіні, але не міг освітити темряву, куди вели сходи.
Мальвіна, щоб не заплакати від страху, щипала себе за вуха.
П’єро, — як завжди, ні до ладу, ні до прикладу, — бурмотів віршики:
Буратіно випередив товаришів — його барвистий ковпачок ледь виднів глибоко внизу. Раптом там щось засичало, впало, покотилося і долинув його жалібний голос:
— До мене, рятуйте!
Артемон миттю, забувши про рани й голод, збив з ніг Мальвіну й П’єро і чорним вихором кинувся вниз по сходах.
Клацнули його зуби. Огидно вискнуло якесь створіння… Все стихло. Тільки Мальвінине серце стукотіло гучно, як у будильнику. Широкий промінь світла знизу вдарив по сходах. Вогник свічки, що її тримав тато Карло, став жовтим.
— Дивіться, дивіться швидше! — голосно покликав Буратіно.
Мальвіна задки почала квапливо злазити зі сходинки на сходинку, за нею застрибав П’єро. Останнім зігнувшись сходив Карло, раз у раз гублячи дерев’яні черевики.
Внизу, там, де кінчалися стрімкі сходи, на кам’яному майданчику сидів Артемон. Він облизувався. Біля його ніг лежала задушена щуриха Шушара. Буратіно обома руками підіймав зотлілу повстину — нею було завішено отвір у кам’яній стіні. Звідтіля лилося блакитне світло. Перше, що вони побачили, коли пролізли в отвір, то це яскраві промені сонця, що падали зі склепінчастої стелі крізь кругле вікно й розходилися на всі боки.
Широкі промені, в яких танцювали порошинки, освітлювали круглу кімнату з жовтуватого мармуру. Посеред неї стояв дивовижної краси ляльковий театр. На завісі його блищав золотий зиґзаґ блискавки.
Обабіч завіси височіли дві квадратні вежі, пофарбовані так, ніби вони були складені з маленьких цеглинок. Високі дахи з зеленої бляхи яскраво виблискували.
На лівій вежі висів годинник з бронзовими стрілками. На циферблаті проти кожної цифри були намальовані усміхнені личка хлопчика й дівчинки. На правій вежі — кругле віконце з різнобарвного скла. Над цим віконцем, на даху з зеленої бляхи, сидів Розумний Цвіркун. Коли всі, роззявивши роти, спинилися перед чудовим театром, Розумний цвіркун промовив повільно й виразно:
— Я попереджав, що на тебе чекають жахливі небезпеки і страшні пригоди, Буратіно. Добре, що все скінчилося щасливо, а могло скінчитися й нещасливо… Отак-то воно…
Голос у Розумного цвіркуна був старий і трохи ображений, бо ж його почастували-таки в свій час молотком по голові і, не зважаючи на столітній вік та природну доброту, він не міг забути незаслуженої образи. Тому він нічого більше не додав — поворухнув вусиками, немов струшуючи з них порох, і повільно поповз кудись у самітну шпарку — якомога далі від клопоту.
— Я гадав, що ми тут знайдемо принаймні купу золота й срібла, а знайшли всього тільки стару іграшку, — промовив тато Карло.
Він підійшов до годинника, вмонтованого у вежу, постукав нігтем по циферблату, й, оскільки поряд з ним на мідному гвіздку висів ключик, узяв його й накрутив годинника.