— Випийте, будь ласка, Марто. Вам стане трохи легше, — сказала вона жінці.
Хвора, насилу тримаючись, надпила трохи. Очевидно, там був якийсь болезаспокійливий настій, тому що через хвилину вона відчула полегшення і вже твердіше змогла стояти на ногах. Це було дуже доречно, інакше Івану й Ані довелося б її нести. Вони взяли її попід руки і тихенько повели до будинку. Нік подивився на тих, що залишилися. Вони мовчки стояли і дивилися услід. В їх очах читався страх і надія.
— Все буде добре, — незрозуміло чому і навіщо сказав він їм. Розвернувся і поспішив наздоганяти Івана і Аню.
Вони увійшли в кімнату і поклали жінку на ліжко. Напевно, в настоянці були також снодійні трави, бо хвора заспокоїлася та почала засинати. До неї підійшла мольфарка і поклала руку на голову. Нік помітив між рукою і головою невелике синє світіння. Ліна відірвала руку і, повернувшись до нього, сказала:
— Зараз я дам тобі ненадовго магічний зір, як там на галявині, щоб ти міг бачити все більш детально. Розслабся і звільни голову від думок.
Знову був спалах світла, і Нік удруге побачив світ магічним зором. Поруч він побачив Ліну. Її аура світилася набагато сильніше, ніж минулого разу, в ній стало більше білих ниток. Потім він подивився на Аню. Її аура була значно слабшою, ніж у знахарки, і складалася з переплетення сріблястих та зелених ниток. Поглянув на хвору. У неї була зовсім слабка, тьмяна аура сірувато-зеленого кольору. На місці, де камінці в нирках викликали біль, помітні були червоні вогняні плями. Він знову подивився на Ліну. Тростина у її руках почала іскритися і світитися блакитним вогнем. Потім цей вогняний струмінь почав стікати і збиратися в долонях у цілительки. Вона прошепотіла кілька слів, і весь магічний потік перейшов на жінку. Він увійшов у неї і через все тіло дістався до однієї з червоних плям. Та стала пульсувати і ставати яскравішою. Потім розділилася навпіл. Через деякий час ще розділилася і так почала дробитися. Раптом в голові у Ніка знову спалахнув вогонь і він перестав бачити магічним зором. Він смикнувся і покивав головою, щоб звикнути до звичайному зору і відновити думки.
Ліна стояла біля ліжка. Її руки були на грудях у хворої. Вона, здавалося, завмерла і тільки губи щось шепотіли. Він вийняв мобільний, щоб подивитися котра година. Виявляється, він бачив магічним зором більше сорока хвилин. «Напевно, час в тому стані йде набагато швидше», — подумав Нік. Ще близько години Ліна нерухомо простояла біля хворої. Аня невідривно дивилася на неї. Ось нарешті мольфарка прибрала руки і похитнулася. Учениця миттєво підскочила і підхопила її, дбайливо посадивши на стілець. Минуло ще пара хвилин, коли цілителька відкрила очі і подивилася на них.
— Ох, важко. Щось старою я стала, — сказала вона втомленим голосом ледве чутно.
Аня подала їй глечик із напоєм. Та зробила декілька ковтків і відкинулася на стільці. Кілька хвилин тільки дихання пацієнтки порушувало тишу в кімнаті.
— Бачиш, Ніку, як нелегко використовувати магію. І це я тільки півроботи зробила.
— Ліно, я бачив, як енергія з вашого посоха стікала до вас.
— Це не зовсім посох. Це моя магічна тростина. Маги самі є накопичувачами магічної сили. Але часто цього не досить. Тоді використовуються й інші накопичувані. Наприклад: персні, амулети, браслети, посохи або, як я, тростину. Я вже стара і навіть для таких не особливо складних магічних вправ мені потрібно витрачати всю свою накопичену енергію та ще й спустошувати посох. А тепер ще доведеться з каменю взяти, щоб доробити роботу.
— А я думав, що магу достатньо пальцями клацнути, якесь заклинання проговорити, і саме все зробиться, — сказав Нік.
— Ну, часто так і буває. Але тут проблема в тому, що каміння всередині організму і їх треба роздробити так, щоб людина залишилася живою, та ще й нирки не сильно пошкодити. Будь це якийсь камінь на землі, то роздрібнити його можна було б простим заклинанням повітряного молота. А так мені доводитися акуратно повітряною силою роз’єднувати камінці, які утворили великий камінь, доти, поки всі вони не стануть завбільшки з піщинку, щоб вийшли самі, без проблем для пацієнта. Ось відрізати щось можна було б крижаним мечем. Раз — і готово. А тут значно дрібніша і кропітка робота. Завжди плетіння тонких заклинань значно складніше, хоча потім підтримувати їх менше магічної сили потрібно. Гаразд, треба відпочити і закінчити тут. Аню, коли Марта прокинеться, даси їй знову знеболюючого і снодійного. А мені варто полежати трохи. Після обіду продовжимо. Ніку, а як тобі на все це дивитися магічним зором?