— Хранителю, що ви тут робите? Цим двом потрібен спокій та відпочинок. Їх ще довго доведеться лікувати.
— Заспокойся, Целмаліт. На мою думку, ніяка смертельна небезпека їм не загрожує. Мені ж треба терміново з ними поговорити. А ти ще встигнеш їх підлатати. Я ж не забираю їх у тебе.
— Та я майже здоровий, — спробував встати демон, але, вхопившись за живіт, впав назад на ліжко.
— Я впевнена, що через дрібниці ви б сюди не прийшли, — змирилася цілителька. — Тільки недовго. Мені треба буде їх зараз оглянути й почати лікування. А ви двоє випийте ліки, що стоять біля ваших ліжок, і лежати мені тихо. Якщо помічу зайві рухи або кровотечі, зроблю ваше лікування максимально болючим та довгим.
— А ми що? Ми нічого. Будемо гарними хлопчиками, — пообіцяв за двох учень.
Коли Целмаліт вийшла, а Нік і Атавхаї випили приготовані ліки, Хранитель всівся на стілець між їхніми ліжками та почав розпитувати.
— Давайте розказуйте, що сталося? І бажано детальніше. А то щось мені ця вся історія дуже не подобається.
— Нехай Нік розповість. Він базікати майстер, а то мені дійсно поки важко говорити. Якщо щось забуде, я додам.
— Поїхали ми, значить, вранці на місце нападу на короля. Атавхаї взяв з нами Магістра Весела. Оглянули місце. Там було три зомбі та з десяток мерців. Знайшли місце, де стояв Некромант. Там була пентаграма. Весел нічого не зміг виявити про мага, тому що той застосував кільце з нейтральною силою. Добре, що місцевий лісничий впізнав одного з зомбі і вказав нам село. В таверні господар розповів про чоловіка, дуже схожого на мага, і дівчину. А ще про бійку в трактирі, де були зарізані троє, які й були потім ініційовані як зомбі. Весел відчув застосування магії впливу.
— Дивно, — перебив Ніка Хранитель. — Некромант і магія впливу. Не пригадаю, щоб таке зустрічав.
— Я теж про це запитав у Весела. Він каже, що, можливо, знову застосовувався магічний предмет, наповнений силою та з вкладеним заклинанням впливу. Далі ми вирушили на місцевий цвинтар. Там власне й були підняті мерці. На місці магічного обряду Весел зміг відчути образ або слід Некроманта і передав його Атавхаю. Там під час обряду були принесені людські жертви. Була вбита дитина. Атавхаї зміг визначити напрямок, і ми з офіцерами командера Ластерка помчали по сліду. Через те що професору довелося ще раз використати пошукові заклинання, Некромант нас засік та приготував «приємну» зустріч. З трьома десятками мерців ми впоралися. Не без втрат, але більш-менш. Так цей гад викликав бойового демона. А потім на нас ще напала супутниця Некроманта. Вона виявилася перевертнем-риссю. Наш великий червоний друг дав бойовому демону себе потикати мечами. А в цей час Некромант зібрався покинути нас через портал, але мені вдалося йому трохи перешкодити, а доблесний Атавхаї перерізав йому горлянку, ну і моє плече заодне. Ну так, щоб не нудно було одному лежати в лазареті. У результаті завдання виконали, але двоє загиблих і п’ятеро поранених. Так собі підсумок. Ну а далі нецікаво.
— Це був мій учень. Вілі Аррато, — продовжив розповідь Атавхаї.
— Та це я вже знаю. Я був у палаці вранці. Дорінг мені всі мізки виїв. Не знаю, для чого, але він хоче представити справу так, що це Вільні, до яких належав Вілі Аррато, влаштували замах. Знову копає під Главу магічного Дому.
— Дурниці все це. Він прекрасно знає, що Нуфо відданий королю, — відмахнувся від такої версії Атавхаї. — Мене знаєш, що турбує? Я ж пам’ятаю цього Вілі. Дуже посередній учень був. Правда, з гонором, якимись дурними амбіціями. Але сили було мало, таланту мало, вміння й навичок мало. А тут, дивись, ще й магія впливу. Як? Багато мерців підняв, зомбі зробив, відправив їх у бій. Звідки сили стільки? І що для мене дивно, викликав бойового демона. Я ж точно пам’ятаю, що у нього не було здібностей в Демонології. Як він міг це зробити? І в кінці — відкриття порталу. Ну, я ще можу зрозуміти десь підучився Некромантії, ну нехай за стільки років розвинув у собі сили. Але як так легко далися чужі для нього заклинання? Поясни мені, дурневі, як це можливо?
— Так, цікава і незвичайна загадка. Можу поки тобі одне сказати. Хтось дав йому ці здібності. Як? Я не знаю. Є у мене одна підозра, але вона дуже неймовірна.
— Багукхане. Нам треба забрати труп Некроманта і дослідити його.
— Так, я знаю. Я намагався вранці це зробити. Але Дорінг чомусь вперся й не хоче віддавати тіло. Він навіть вже призначив на завтра прилюдно церемонію спалення. Хоче, щоб люди побачили Некроманта, демона, перевертня, почали боятися й ненавидіти Вільних, ну і славити улюбленого короля-захисника і вірного Дорінга-рятівника. Не подобається мені це все.