Але найбільше про свого предка може дізнатися Микола Мадій із... Біблії. Історики раз-у-раз відсилають до пророків Єремії, Єзекіїла. Не завагався й Микола, під здивовані погляди бібліотекарок, виписати собі Біблію і впірнув у сьоме століття до нашої ери, в події, бачені з протилежного боку, ніж бачив їх предок, Мадій Прототієвич. Читає Микола лемент Єремії:
«І надійшло до мене вдруге слово Господнє, глаголю-чи: що бачиш? Я відказав: бачу, кипить казан підду-ваний вітром сюди від півночі. І промовив до мене Господь: від півночі зірветься халепа на всіх осадників сієї землі. Ось бо покличу всі племена царств північних і поприходять вони...
… Виставте стяга д’Енонові, втікайте без упину, бо я приведу з півночі лихо велике і страшну пагубу. Ось виходить лев із леговища свого, губитель народів: він рушає з місця свого, щоб зробити землю пусткою; міста твої будуть збурені й обезлюджені. Оце ж попідперізуйте веретище, плачте й голосіть, бо ніщо не відверне від нас ярости Господньої. І станеться того часу, говорить Господь, що зомліє серце в царя і в князів, і вжахнуться священики і стуманіють пророки...
... Ой, утробо моя, утробо! Смуток в глибині серця мого, тривожиться в мені серце моє; не вмовчу ніяк; ти бо чуєш, душе моя, трубний гук, бойовий галас…
Нещастя за нещастям: усю країну пустошать; несподівано завойовано хати мої, в одну хвилину — намети мої. Ой, чи довго я ще буду бачити стяги, зачувати гук труби?
... Подивлюсь на землю — і ось вона порожня й пуста. На небо — а нема в ньому світла. Гляну на гори, а вони дрижать, та й усі горби хитаються. Озираюся — і ось, ні людини, бо й всі птахи небесні порозліталися. Дивлюсь, та бо й Кармель — пустиня і всі міста порозвалювані…
... Від галасу комонників порозбігаються всі городи, ховатимуться в нетрях і вилазитимуть на скелі, всі міста спустошіють і не буде в них ні одного осадника...
…. Ой, напущу ж я на вас, дім Ізраїля, народ здалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давнезний, народ, що мови його ти не знаєш, і що говорить він, ти не зрозумієш.
Сагайдак у нього, як гріб розтворений, а всі вони — самі невмираки. І повиїдають вони твої врожаї і зерно твоє; з’їдять синів твоїх і дочок твоїх; вівці твої і товар твій; виноградину твою і смокви твої; утверджені городи твої, що на них уповаєш, вони мечем звоюють…! Втікайте, Беньяминії, з Єрусалиму й затрубіте трубою в Текої; дайте знак вогнем у Беткаремі, бо з півночі грозить біда й страшна погибіль… Се йде нарід із північної землі, й великий люд підіймається з найдальшого кутка землі. Несуть луки і списа. Жорстокі вони, не змилосердяться, ревуть, як море, йдуть комонником збройно, як один чоловік, воювати тебе, дочко Сионова…»
Га? — протирає очі нащадок Мадія, — оце такий був мій предок?
А ось ще й про Вавилон:
«Слово, що вирік Господь через Єремію про Вавилон і про землю Халдейську.
Звістіть і розголосіть між народами, й поставте стяга; виявляйте, не замовчуйте! Говоріть: Вавилон звойовано, Вил осоромлений, Меродах покрушений, осоромлено й другі образи його, порозбивано ідоли його!
З півночі бо двине народ проти нього, а сей оберне його землю в пустиню, і ніхто там не буде жити, ні людина, ні скотина — все рушить і повтікає... Ось бо я підійму й приведу проти Вавилону велику громаду народу з північних земель, і розложаться проти його та й звоюють його: стріли у них, як у вправного воїна, не вертаються марно.»
Справді, стріли! Ці скитські стріли, знайдені у великій кількості в Закавказзі, Палестині й Месопотамії, заповняють тепер стенди музеїв. А в могилах скитських царів знаходять здобутки тих походів, що так яскраво змалював Єремія, — дорогоцінні скарби з Закавказзя, Асирії, Урарту, Ірану… Та що ж, сам єгипетський фараон Псамметих Перший мусів відкуплятися від цієї грізної сили «народу з півночі» великими дарами. Щоб не було Єгиптові так, як...
«… Біжить гінець зустріч другому гінцеві, післанець другому післанцеві, щоб сповістити цареві вавилонському, що город його від кінця до кінця опановано. І броди його позахоплювано, й трощу по багнах повипалювано, й військові люди в перестраху. І зробиться Вавилон купою розвалищ, кублами шакалів, страховищем і сміховищем без осадників.»
Так воно й сталося.
А ось і ще одне пророцтво, Єзекіїлове. Цей гремить на якогось Ґоґа із землі Маґоґ. Кого ж це він має на увазі?