Який же міст збудує Гаїна?
От, зараз! Не читати. Нічого не думати. Писати ці дурні лементи. Який же міст?
Збудувати себе!
47
Коли повісили на стіні списки, Микола навіть не підходив до них. Він уже знав усе. Серед майбутніх аспірантів його прізвища не було. Про це він довідався раніш, у кабінеті секретаря партійної групи університету.
Парторг спеціально викликав його на таку розмову: вони в університеті зробили все, що змогли. Дали найкращу рекомендацію. Оцінка керівника катедри блискуча. Але там, — парторг зробив павзу, — там вважають, що товариш Мадій до наукової праці ще не готовий. Його праця відгонить концепціями західніх буржуазних учених, а це радянській науці не підходить.
Микола хотів щось заперечувати, але парторг не дав і вичитував далі:
— У твоїй праці зігноровано клясовий підхід, недостатньо показане клясове розшарування й рабовласницький характер скитської держави. Воїн-аристократ перетворювався в магната-купця, в нетрудовий елемент. Нічого не сказано в тебе й про те, що в скитів існувало вже клясове розшарування, — бідні працювали на землях багачів. Ці збіднілі члени громада, що не мали свого воза, вони й були продуцентами хліба, торгували ж цим хлібом магнати-аристократи. Експорт хліба до грецьких колоній і портів був головним джерелом прибутків скитської аристократії...
—… Так же й тепер! — хотілося крикнути Миколі, чуючи отаке. Та треба було слухати про клясове розшарування, яке цей парторг натягнув на свій копил.
—… Або ось рабство... При війську у них завжди були натовпи беззбройних хліборобів і конюхів — рабів… А в тебе, товаришочку, цього нема. Бідні, що не мали своїх коней, мусіли йти в раби до своїх багатих родичів. Цю рабовласницьку природу скитського суспільства переконливо висвітлюють у своїх геніальних працях Маркс і Сталін, а в тебе, браток, ні словечка про це нема. Так, що прийдеться тобі, братішка, переглянути свою працю і зробити її пристойнішою. А тому…
І парторг довірочно показав резолюцію з написом угорі — «таємно»: «З огляду на те, що Микола Мадій походить із бідняцької родини та що його батько загинув у боях за пролетарську революцію в 19-му році, йому дозволяється бути викладачем історії в середній школі на периферії.»
«Дозволяється»? Який глум! А де подінуться його мрії про наукову працю, про аспірантуру, про докторську дисертацію? Як плекатиме він візію про велич України далеко від великих книгозбірень і науково-дослідного інституту? Він, її плоть і кров!...
48
Теж мені протекторка знайшлася!. Зінина вся думка скерована на те, щоб якось пропхатися, протовпитися, просунутися. І з цими методами вона й до Гаїни лізе.
— Порадься з жидівським письменником, Давидом, як поговорити з головою ювілейного комітету, — навчає вона.
— Давид дуже хороша людина, — відказує на це Гаїна, — із ним приємно говорити. Але якби я звернулась за такими порадами, чи він мені почав би такі поради давати, то, я думаю, уся приємність випарилась би.
— То ще краще: піти до обкому партії у відділ агітпропу. Там сидить Партецький, він себе вважає дуже великим літературознавцем і любить, коли до нього приходять просити. Головне, — не треба мовчати!
Мабуть, це вже випробувані шляхи, — із успіхом. Зіна не каже, але по чомусь невловному видно. Може по цій повчально-наказовій нотці?
— Принеси мені щось своє, — ще каже вона, — я подивлюся, чи можна його десь пропонувати до друку…
Вона вже береться мені иротеґувати? Бере наді мною шефство? Вона навіть піде до президії Спілки письменників, за Гаїну Сай просити! Аякже, вона теж визначна парсуна, може за інших слово сказати, а тим часом і свої справуночки просуне...
На це Гаїна відповідає здогадом:
— Може там в агітпропі партії спеціяльно придумали ці ювілеї та переклади, щоб дати «своїм» заробити на «кусочек хлєба ис маслом»? От, якби Шевченко знав про ці знущання! Ні, не треба нічого ніде просити! Мені ці «методи» огидні і… не можу! Краще працювати над тим, до чого душа лежить, ніж викручувати свою душу.
І що Гаїна таке сказала? Зіна на неї смертельно образилась. Ледве вітається.
49
Микола сидить удома, чорний, як туча. Люто перегортає він сторінки своєї злощасної праці й начиняє її цитатами із Сталіна, — хай їдять! «Завдяки мудрому керівництву… В своїй праці товариш Сталін геніяльно зазначив… Старший брат…» — Старший брат? Навіть, коли починати історію з Київської Русі, то Київ старший за Москву. Чорт з ними! «… Старший брат… допоміг українському народові…»