МАДІЕС — син Прототія, скіфський цар VII ст. до н. е.
МЕРМНАДИ — остання династія лідійських царів.
МІЛЬТІАД — афінянин, тиран фракійського племені долонків, що жило на Херсонесі Геллеспонтському (VI ст. до н. е.).
МІТРА — в перській міфології — син Ахурамазди, бог Сонця, чистоти й правди.
НАБУ-НА'ЇД — у Геродота — Лабінет; батько Нідінту-Бели, передостанній цар Вавілонії; правив з 556 по 539 рік до н. е.
НЕРЕЇДИ — німфи, доньки морського царя Нерея.
НІДІНТУ-БЕЛА — син Набу-на'їда, останній вавілонський цар; правив з 552 по 521 рік до н. е.
НОТ — еллінський бог південного вітру.
НЮКТА — по-іншому — Нюкс, Нікс, Нікта; еллінська богиня ночі.
ОКТАМАСАД — так греки називали скіфського царя V ст. до н. е.
ОСІРІС — єгипетський бог добра, чоловік та брат Ісіди, брат Сета.
ПАТІДЗІФ — маг-мідієць, брат Гаумати.
ПЕРІАНДР — тиран Корінфа з 625 по 585 рік до н. е.
ПЕРІКЛ — видатний державний і політичний діяч, вождь афінської демократії; жив з 490 по 429 рік до н. е.
ПРОМЕТЕЙ — титан; подарував людям вогонь, за що Зевс наказав прикувати його до скелі.
ПРОТОТІЙ — також Партатуа, Бартатуа; скіфський цар VIII ст. до н. е.
ПСАММЕНІТ — або Псамметіх; син Аб-мосе; останній єгипетський фараон (526—525 рр. до н. е.).
ПТАХ — або Пта; єгипетський бог, творець Всесвіту, батько богів, покровитель ремесел і мистецтв.
РА-АМОН — також Ра, Ре; єгипетський бог Сонця.
САВЛІЙ — син Гнура, скіфський цар VI ст. до н. е.
СЕСОСТРІС — єгипетський фараон (1878—1841 рр. до н. е.).
СЕТ — єгипетський бог зла, темряви й війни; брат Осіріса й Ісіди.
СІСАМН — перський сановник, батько Утани.
СКІЛ — скіфський цар, сучасник Геродота.
СКОЛОТИ — так стародавні слов'яни, яких греки іменували «скіфами», називали самі себе.
СКОПАСІС — буквально — «Пугач»; видатний воєначальник і державний діяч сколотів, учасник розгрому перського війська, що хотіло поневолити країну наших пращурів.
СОЛОН — афінський реформатор і політик, один із Семи Мудреців Світу; жив із 638 по 559 рік до н. е.
СОФОКЛ — Геродотів приятель, афінський державний діяч, драматург-трагік; жив із 496 по 406 рік до н. е.
ТОМІРІС — цариця масагетів, яка завдала поразки персам; у цій битві загинув і сам перський цар Куруш.
УТАНА — перський сановник, один із Великої Шістки.
ФАЕТОН — в еллінській міфології — син бога Сонця Геліоса; випросив у батька його вогняну колісницю, але, не вміючи правувати кіньми, надто наблизився до Землі й мало не спалив її. Щоб урятувати Землю, Зевс блискавкою вбив Фаетона.
ФАЛЕС — мілетський філософ, один із Семи Мудреців Світу, родоначальник античного матеріалізму й діалектики, астроном, умів передбачати затемнення Сонця; жив із 625 по 547 рік до н. е.
ФЕБ — одне з імен Аполлона.
ФЕМІДА — еллінська богиня правосуддя й законного порядку.
ХАП — або Хапі; священний чорний бик, вісник єгипетського бога Птаха. Греки називали його Епафом.
ХТАЙАРША — син Дар'явауша, четвертий перський цар (486—465 рр. до н. е.). Греки називали його Ксерксом.
Рідковживані слова
АГОРА — в еллінських містах — головний майдан, де відбувались народні збори та торги.
АКРОПОЛЬ — укріплений особливим муром центр еллінського міста, так зв. «верхнє місто».
АРХОНТИ — урядовці в еллінських містах-державах.
АССІЯДІЯ — місяць перського календаря; починався 22 листопада.
«БЕЗСМЕРТНІ» — воїни 10-тисячного кінного перського полку; кожен воїн мав заступника, який заміняв убитого, через те кількість їх була сталою.
БОЕДРОМІОН — місяць аттічного календаря; починався 22 вересня.
ГАДЕС — або «адес»; відти церковнослов'янське «ад»; підземне царство, де панував брат Зевса — Аїд-Гадес; гадес також називали аїдом.
ГЕКАТОМБА — в Елладі — врочисте принесення в жертву відразу ста голів великої рогатої худоби.
ГЕМАТІОН — верхній одяг у стародавніх еллінів.
ГЕРОНТИ — буквально — «старі люди»; в Елладі — члени ради старійшин, герусій.
ГЕРУСІЯ — рада старійшин в еллінських містах-державах.
ГІМНАСІЙ — у Стародавній Греції — державний навчально-виховний заклад для юнаків.
ГОПЛІТ — важкоозброєний піхотинець в Елладі.
ДАЙВИ — в перській міфології — злі демони.
ДАРИКИ — золоті монети, які карбував перський цар Дар'явауш (Дарій).
ДЕМАГОГ — буквально — «народний вождь»; у Стародавній Греції — політичний діяч демократичного напрямку; згодом слово набуло різко негативного значення.
ДЕМОНИ — в еллінській міфології — нижчі божества, що сприяли або шкодили людині.
ДИПЛОДІОН — тепла верхня одежина в давніх еллінів.
ДІЄРА — великий — переважно бойовий — корабель в еллінів із двома рядами весел на кожному борту.
ДОРОГА ПРОЦЕСІЙ — одна з вулиць Вавілона, на якій відбувались урочисті релігійні та державні процесії.
ДРАБАНТ — охоронець, тілохранитель (з перської).
ДРАХМА — буквально — «жменя»; вагова (4,366 г) та грошова одиниця в Стародавній Греції; розмінювалася на 6 оболів.
ЕВПАТРИДИ — аристократія Афін та інших міст Еллади.
ЕКЛЕЗІЯ — або «еклесія»; народні збори полісів.
ЕЛЕКТРОН — по-іншому — «електр»; сплав чотирьох частин золота й однієї частини срібла.
ЕМПІРЕЙ — в уявленні давніх еллінів — горішня частина неба, наповнена вогнем, оселя богів. Звідси — «витати в емпіреях» — відчувати себе на сьомому небі, нестримно фантазувати.
ЕПОНІМ — людина, ім'ям якої названо місто чи щось інше.
ЕРЕБ — У давніх еллінів — підземне царство темряви.
ЕТЕСІЙСЬКІ ВІТРИ — сезонні літні вітри: в Єгипті — з південного сходу, в Егейському морі — північні й північно-західні, з Адріатики.
ЕФЕБИ — в Елладі — юнаки віком від 18 років, що навчалися військової справи, риторики, філософії тощо.
ЕФОРІЯ — рада з п'яти ефорів, яких у Спарті обирали терміном на рік для нагляду за діяльністю урядовців.
ІЛОТИ — напівзалежне, безправне корінне населення Стародавньої Спарти; належали не окремим власникам, а державі, але обробляли чужу землю, сплачуючи за неї ренту; не мали громадянських прав, через те у війську не служили, хіба що як помічники воїнів.
КЕНТАВРИ — в еллінській міфології — химерні істоти: напівлюди-напівконі.
КЕРИ — в еллінській міфології — демони лиха й погибелі, діти Нюкти.
КІЛІК — чаша, келих (із грецької).
КІФАРЕД — в Елладі — співак, який акомпонував собі на музичному інструменті кіфарі.
КРАБАТ — пізніше стало вимовлятися «крават» — ліжко.
КРАТЕР — велика череп'яна чи металева посудина з широкими вінцями та двома вухами; в кратерах змішували вино з водою.
ЛАБІРИНТ — споруда з багатьма заплутаними коридорами та глухими кутами (біля Кноса на острові Кріті). За еллінською легендою, його побудував Дедал — на замовлення жорстокого царя Міноса.
ЛАПІТИ — або «лапіфи»; давнє плем'я в Елладі; з часом асимілювалось із еллінськими племенами Фессалії.
ЛАМІЯ — в еллінській міфології чудисько в образі жінки; висмоктувало кров у людей і поглинало їх живими.
ЛІМЕН — порт, гавань, пристань (з грецької).
ЛОГОГРАФИ — автори перших творів історичної прози в Елладі VI—V ст. до н. е.
МАГИ — чаклуни, жерці в Стародавній Персії та в деяких інших сусідніх країнах. Магів храми набирали здебільшого з-поміж чоловіків мідійського походження.
МАГ-МАГІШТІ — титул головного або старшого мага.
МЕТЕКИ — особисто вільні, але політично безправні мешканці еллінських міст; метеки не мали права володіти нерухомим майном; то були чужинці та колишні раби-відпущеники.
МИТРА — популярний у Стародавній Персії головний убір.
МІНА — вагова (436,6 г) та грошова одиниця в Елладі; поділялася на 100 драхм.