АРДУМАНІШ — один з так зв. Великої Шістки персів, що посадили на престол Дар'явауша після вигнання мідійця-мага Гаумати.
АРІАДНА — донька царя Міноса; допомогла Тесеєві вибратися з Лабіринту за допомогою клубка ниток.
АРІАНТ — скіфський цар VIII—VII ст. до н. е.
АРІСТОН — спартанський цар VI ст. до н. е.
АРТАБАН — брат перського царя Дар'явауша.
АРТАФРЕН — брат Дар'явауша; так само звали й Дар'яваушевого небожа.
АРТЕМІДА — в давньогрецькій міфології донька Зевса, сестра Аполлона, богиня родючості, полювання, покровителька породіль.
АСТІАГ — справжнє ім'я — Іштувегу, мідійський цар VI ст. до н. е.; скинутий з престолу перським царем Курушем.
АФІНА — донька Зевса, богиня мудрості й справедливої війни; на її честь названо Афіни.
АХЕМЕНІДИ — перша династія царів Персії; Ахеменіди були при владі з 558 по 330 рік до н. е.
АХІЛЛ — також Ахіллес, герой Троянської війни, син смертного та богині.
АХУРАМАЗДА — також Амаздахура, Мазда, бог світла й добра, головне божество персів.
БАГАБУХША — він же в Геродота — Мегабіз, один із Великої Шістки, яка посадовила на перський престол Дар'явауша.
БАРДЬЯ — в Геродота — Смердіс, син Куруша, молодший брат Камбіса.
БОРЕЙ — еллінський бог північного вітру.
ВЕРГІЛІЙ — римський поет, автор славетної поеми «Енеїда»; жив з 70 по 19 рік до н. е.
ВІДАРНА — в Геродота — Гідарн, один із Великої Шістки, згодом — сатрап І сатрапії.
ВІНДАФРЕНА — по-іншому — Інтаферн, у Геродота — Інтафрен, один із Великої Шістки.
ВІШТАСПА — в Геродота — Гістасп, батько Дар'явауша, сатрап Персії.
ГАТОР — єгипетська богиня Царства мертвих.
ГАУБАРУВА — в Геродота — Гобрій, один із Великої Шістки перських сановників.
ГАУМАТА — в Геродота — Смердіс, маг-мідієць, який разом із братом Патідзіфом захопив перський престол після смерті Камбіса.
ГЕКАТЕЙ — логограф із міста Мілета; жив у кінці VI ст. до н. е.
ГЕКТОР — син царя Пріама, герой Троянської війни.
ГЕРА — еллінська богиня, дружина Зевса.
ГЕРАКЛІДИ — перша династія лідійських царів; її замінила династія Мермнадів.
ГЕФЕСТ — еллінський бог вогню, покровитель ковальства.
ГІМЕНЕЙ — еллінський бог шлюбу, син Аполлона.
ГІСТІЕЙ — мілетський тиран, спочатку служив Дар'яваушеві, потім підняв проти нього повстання.
ГНУР — по-іншому — Вепр, скіфський цар, син Ліка (Вовка), батько Савлія й Анахарсіса; жив у VII ст. до н. е.
ГОМЕР — сліпий давньогрецький поет, автор «Іліади» й «Одіссеї».
ДАР'ЯВАУШ — третій перський цар (522—486 рр. до н. е.); греки називали його Дарієм.
ДЕВКАЛІОН — в давньогрецькій міфології — син Прометея, чоловік Пірри, пращур нового людського роду після світового потопу.
ДЕМАРАТ — син Арістона, спартанський цар; жив у VI—V ст. до н. е.
ДЕМЕТРА — еллінська богиня хліборобства та родючості, сестра Зевса, мати Персефони-Кори.
ЕЗОП — напівлегендарний давньогрецький байкар; жив у VI ст. до н. е.
ЕЛЕНА — по-іншому — Єлена, Гелена; донька Зевса, дружина Менелая, спартанська цариця, через яку почалась Троянська війна.
ЕОЛ — еллінський бог, володар усіх вітрів; жив на острові Еолія за мідними мурами.
ЕОС — еллінська богиня ранкової зорі, світанку, мати всіх вітрів та безлічі зірок, сестра Сонця й Місяця.
ЕРИНП — еллінські богині прокляття, кари та помсти.
ЗАРАТУШТРА — по-іншому — Зердушт, Заратустра; напівміфічний пророк, засновник стародавньої мідійсько-перської релігії; греки казали на нього Зороастр.
ЗЕВС — головний еллінський бог, цар богів і людей.
ЗЕФІР — еллінський бог західного вітру.
ЗОПІР — син Багабухші, згодом — сатрап Вавілонії.
ІНДИ — народ, що жив на схід від Персії.
ІСІДА — єгипетська богиня, сестра й дружина Осіріса, сестра Сета.
КАМБІС — другий перський цар, син Куруша; правив з 529 по 522 рік до н. е.
КЕРИ — в грецькій міфології — демони лихої смерті, погибелі, нещастя.
КІБЕЛА — стародавня малоазійська богиня, по-іншому — Велика Богиня, мати богів, людей і всього живого на світі.
КІПСЕЛ — державний і політичний діяч Корінфа, тиран, батько Періандра; жив у VII ст. до н. е.
КЛЕОМЕН — син Анаксандріда, старший брат Леоніда, цар Спарти з 520 по 491 рік до н. е.
КРЕЗ — по-іншому — Крес; останній цар Лідії, правив з 560 по 546 рік до н. е.
КУРУШ — у Геродота — Кір; походив із роду Ахеменідів; перший цар Персії, правив з 558 по 529 рік до н. е.
ЛЕВТІХІД — спартанський цар; правив разом з Клеоменом.
ЛЕОНІД — син Анаксандріда, брат Клеомена; спартанський цар з 491 року до н. е. Загинув у битві з персами при Фермопілах 480 р. до н. е.
МАДІЕС — син Прототія, скіфський цар VII ст. до н. е.
МЕРМНАДИ — остання династія лідійських царів.
МІЛЬТІАД — афінянин, тиран фракійського племені долонків, що жило на Херсонесі Геллеспонтському (VI ст. до н. е.).
МІТРА — в перській міфології — син Ахурамазди, бог Сонця, чистоти й правди.
НАБУ-НА'ЇД — у Геродота — Лабінет; батько Нідінту-Бели, передостанній цар Вавілонії; правив з 556 по 539 рік до н. е.
НЕРЕЇДИ — німфи, доньки морського царя Нерея.
НІДІНТУ-БЕЛА — син Набу-на'їда, останній вавілонський цар; правив з 552 по 521 рік до н. е.
НОТ — еллінський бог південного вітру.
НЮКТА — по-іншому — Нюкс, Нікс, Нікта; еллінська богиня ночі.
ОКТАМАСАД — так греки називали скіфського царя V ст. до н. е.
ОСІРІС — єгипетський бог добра, чоловік та брат Ісіди, брат Сета.
ПАТІДЗІФ — маг-мідієць, брат Гаумати.
ПЕРІАНДР — тиран Корінфа з 625 по 585 рік до н. е.
ПЕРІКЛ — видатний державний і політичний діяч, вождь афінської демократії; жив з 490 по 429 рік до н. е.
ПРОМЕТЕЙ — титан; подарував людям вогонь, за що Зевс наказав прикувати його до скелі.
ПРОТОТІЙ — також Партатуа, Бартатуа; скіфський цар VIII ст. до н. е.
ПСАММЕНІТ — або Псамметіх; син Аб-мосе; останній єгипетський фараон (526—525 рр. до н. е.).
ПТАХ — або Пта; єгипетський бог, творець Всесвіту, батько богів, покровитель ремесел і мистецтв.
РА-АМОН — також Ра, Ре; єгипетський бог Сонця.
САВЛІЙ — син Гнура, скіфський цар VI ст. до н. е.
СЕСОСТРІС — єгипетський фараон (1878—1841 рр. до н. е.).
СЕТ — єгипетський бог зла, темряви й війни; брат Осіріса й Ісіди.
СІСАМН — перський сановник, батько Утани.
СКІЛ — скіфський цар, сучасник Геродота.
СКОЛОТИ — так стародавні слов'яни, яких греки іменували «скіфами», називали самі себе.
СКОПАСІС — буквально— «Пугач»; видатний воєначальник і державний діяч сколотів, учасник розгрому перського війська, що хотіло поневолити країну наших пращурів.
СОЛОН — афінський реформатор і політик, один із Семи Мудреців Світу; жив із 638 по 559 рік до н. е.
СОФОКЛ — Геродотів приятель, афінський державний діяч, драматург-трагік; жив із 496 по 406 рік до н. е.
ТОМІРІС — цариця масагетів, яка завдала поразки персам; у цій битві загинув і сам перський цар Куруш.
УТАНА — перський сановник, один із Великої Шістки.
ФАЕТОН — в еллінській міфології — син бога Сонця Геліоса; випросив у батька його вогняну колісницю, але, не вміючи правувати кіньми, надто наблизився до Землі й мало не спалив її. Щоб урятувати Землю, Зевс блискавкою вбив Фаетона.
ФАЛЕС — мілетський філософ, один із Семи Мудреців Світу, родоначальник античного матеріалізму й діалектики, астроном, умів передбачати затемнення Сонця; жив із 625 по 547 рік до н. е.
ФЕБ — одне з імен Аполлона.
ФЕМІДА — еллінська богиня правосуддя й законного порядку.
ХАП — або Хапі; священний чорний бик, вісник єгипетського бога Птаха. Греки називали його Епафом.
ХТАЙАРША — син Дар'явауша, четвертий перський цар (486—465 рр. до н. е.). Греки називали його Ксерксом.
Рідковживані слова
АГОРА — в еллінських містах — головний майдан, де відбувались народні збори та торги.
АКРОПОЛЬ — укріплений особливим муром центр еллінського міста, так зв. «верхнє місто».