Коли раптом герой художнього твору напрямки звертається до читача, наче залучаючи його розділити з ним свій погляд, ідеться про наближення описуваних подій до часу читача, а події роману «Золотошукач» непідвладні часові, в романі йдеться про вічні істини, що не дають спокою людству цілі сторіччя. Герой роману стверджує, що він знайшов те, чого потребував. Кожен читач зрозуміє це згідно зі своїм власним досвідом. Якщо зануритись в Інтернет, там можна знайти різні, часом діаметрально протилежні, судження про роман «Золотошукач» і його персонажів, але це — доказ у дії, в динаміці того, що зміст цього твору працює на різних рівнях, його може сприймати кожен, знаходячи в ньому щось своє. Літературний критик Анрі Пейр сказав, що Ле Клезіо належить до п’яти чи шести найяскравіших письменників Франції XX сторіччя. Залишається додати, що письменник є неперевершеним будівничим, який майстерно вибудовує витончені, привабливі, міцні і багатогранні, реальні й містичні, багаті складові свого твору, чим підкреслює невимірність Божої таємниці і щедрість життя, примушує читати і перечитувати окремі уривки, замислюватися над ними, аби віднайти те раціональне зерно, яке необхідне за даних обставин, бо якщо ця книжка потрапила до ваших рук, це означає, що й ви причетні до великої таємниці, якою Ле Клезіо ділиться з нами.
Пірати, флібустьєри, авантюристи, хапуги і лицарі нікуди не зникли, всі вони прагнуть свободи, кожен на своєму рівні, але серед них були, є і будуть корсари духу, обранці інших світів, планетарного і космічного вимірів, ім’я яким Справедливість, Гідність, Повага і Любов до ближнього. Тоді ближній стає Ближнім, а вітер, хвилі, небеса, вся краса явленого світу — це те тло, на якому розквітають якості, яких потребує життя, аби Жити!
Галина Чернієнко, 17 лютого 2011 року
