— А якщо ми туди прийдемо, а він нам назустріч? З печери. З вогником… — Реза око в око подивився на Агола.
— Ти навіщо тут залишився? — жорстко запитав той.
Реза нічого не відповів.
— На мотузці тебе ніхто не тягне. Якщо перелякався, то можеш валити звідси… Поки не пізно!
— Навіщо ти так? — вступився Табул.
— А як ще? — обурився Агол.
— А ну, припиніть! — несподівано навіть для себе гаркнув Блостер. — Ви збираєтеся щось робити, чи будете гавкати один на одного, наче базарні шавки?
— Агов, прибульцю! Чи не забагато ти на себе береш?
— Саме до міри! — знову гаркнув Блостер. — Поки ви тут лаєтеся, дракон руйнує наступну загородку. Ми будемо їхати до печери чи ні?
— Інші пропозиції є? — запитав Агол. — Інших пропозицій нема. Поїхали!
— Мій лапобіг туди не добереться, — сказав Реза.
— У мене всюдихід. Лапи шістдесят п'яті з кігтями від Берімура. Пролізе де завгодно.
Блостер згадав чудернацьку машину з широкими лапами та величезними пазурами. Це, мабуть, і були фірмові кігті від Берімура.
— Чуєш, Аголе, я до Стягу поїду на своєму лапобігу, а в підгір'ї ти мене підхопиш, добре? — попрохав Реза.
— Добре, — погодився Агол, — так навіть краще. Хай один лапобіг буде у запасі.
Вибігли на площу. Блостер із цікавістю чекав, як вони будуть сідати у високу машину. Але все виявилося простим. Агол натиснув кнопку на маленькому пульті, лапи у машини підігнулися, дверцята гостинно розчинились, і приємний голос проказав:
— Щиро запрошую на борт.
Блостер оглянув просторий, прохолодний, попри спекотний день, салон. Машина йшла несподівано плавно. Мабуть, роботу лап, що несли машину, контролював потужний стабілізуючий пристрій. Агол додав швидкості, але хід залишився все таким же плавним і приємним. Машина звернула з протоптаної доріжки та помчала навпростець, лугом, перестрибуючи потічки та невеличкі валуни, швидко маневруючи поміж дерев. «Ось тобі й умовно-розумні! — думав собі Блостер. — На колісній машині тут би ніколи не проїхав, а на лапах — без проблем! Просто супер! Ясна річ, до антиграва їм ще далеко, але…»
Минуло не більше години, а лапобіг був уже біля підніжжя Гірського Стягу. Тут підібрали на борт Резу, який залишив свій лапобіг на невеличкій галявинці біля стежини, та побігли далі. Лапобіг обережно піднімався нагору, стежина ставала дедалі крутішою. З-під лап сипалося каміння, гострі кігті вивертали невеличкі дерева, але машина вперто рухалася вперед. Нарешті добралися до великого рівного майдану. Від довжезної будівлі відходило кілька високовольтних ліній передач. Довкола ані душі, і якби не переривчастий гуркіт, що долинав із глибини гори, то можна було б сказати, що навколо панувала мертва тиша.
— Чуєте? — запитав Агол. — Це Мадингма.
— А де вхід до печери?
— Поїхали далі.
Лапобіг, обережно перебираючи лапами, рушив уперед. Кілька хвилин — і вони наблизилися до високих широких воріт.
— Це вхід до печери, — мотнув головою у бік воріт Агол, — там Мадингма.
— Відчинити можна? — запитав Блостер.
— Зараз спробуємо, — Агол скерував лапобіг до будівлі. Довго шукали по порожніх та лунких коридорах бодай когось, але марно. Весь персонал, мабуть, розбігся.
— От робітнички… — буркотів Реза. — Як гроші отримувати — то перші біля каси, а як щось зробити, то нікого не знайдеш.
— Енергії немає, — сказала Фелела, — ворота у будь-якому разі доведеться відчиняти руками, ось тільки б ключі знайти…
— Агов! Ви хто? — У кінці коридору з'явився невисокий масябосянин. — Що вам тутки потрібно?
— Мене звуть Агол. Це мої друзі. Ми прийшли зупинити дракона.
— А я тутешній сторож.
— Сторож? Пощастило… Можете відчинити ворота до печери?
— Ворота? Це суворо заборонено! Якщо я відчиню ворота без дозволу Головного Хранителя дракона, мене назавтра ж звільнять! Та ще й покарають.
— І де ж зараз шукати цього самого Головного Хранителя?
Сторож знизав плечима:
— А хто ж його знає? Як Мадингма прокинувся, усі звідси дременули. Хто на чому… Хто на лапобігах, хто на своїх двох… Тільки їх і бачили!
— Хто ж тебе звільнить, якщо тут нікого немає?
— Було б кого! А кому — завжди знайдеться! — мудро відповів сторож. — І взагалі, може, ви шпигуни? Може, прийшли наробити шкоди, га?
— Так, як уже наробили, то більше ніхто не наробить! — вступив у розмову Блостер. — Ти що, не розумієш? Якщо нічого не робити, дракон рано чи пізно вирветься з печери! Що тоді буде, ти подумав?