— Тьху ти! І тобі не шкода?
— Кого? — здивувався Льоха.
— Та мешканців усього вашого мікрорайону! Він же з вас кров п'є!
— Є таке… — погодився Льоха., — Серга ще той подарунок! І якщо його посадять, усі полегшено зітхнуть, це правда. Але все має бути по справедливості, хіба ні?
А на це питання Кошкін нічого відповісти не зміг. Усе справді має бути по справедливості. І, важко зітхнувши, поклав перед Льохою протокол допиту.
— Може, — продовжив Льоха, ставлячи під протоколом свій підпис, — побувавши у справжній камері, він за розум візьметься? Адже нічого приємного у такому сидінні немає, чи не так?
— Дай Боже, — пробурчав Кошкін, засовуючи протокол у теку, — тільки я щось не дуже в це вірю.
— Ну як? — запитав Льоху Маняма. — Про що питали?
— Та про все. Добре, що ти з подробицями розповів мені, що бачив, а то я запросто міг засипатися. Сергу звільнять сьогодні ж. А про діда Тарасова я їм розповідати не збираюся. Нехай самі шукають. Я б ці салони… — І Льоха махнув рукою, наче в ній була шабля.
— Сходимо до буя? — запропонував Маняма. — Треба перевірити — а раптом мої прийшли?
— Гайда!
І друзі вирушили до парку. Ще здалеку вони побачили біля буя незвичайну компанію — цілий натовп рудих котів. Тобто коти були абсолютно звичайними, з чотирма лапами, хвостами та головами. Незвичайним було те, що всі вони були рудими й абсолютно однаковими.
— Оба-на! — вигукнув здивовано Льоха. — Диви, скільки рудих котів розплодилося!
Погода була чудова, тепло, вітру немає… Сонечко пригрівало і навівало сон, отже, втрьох і дрімали.
— Яка приємна планетка, — спросоння пробурмотів Мозя, — ні тобі динозаврів, ні абсолютного розуму… Я б з таких відряджень не вилазив!
— Не заперечую, — погодився Флоквел.
— Хтось іде! — нашорошився Блостер. — Тубільці!
І справді, вдалині з'явилися двоє тубільців. Обидва невисокі на зріст, один темненький, другий рудий. Тубільці вели жваву бесіду. Тубільці підійшли ближче. Тут же подали ознаки життя аналізатори мови.
— Один тубілець привернув увагу іншого тубільця звуком, що не піддається аналізу. Мабуть, ідеться про представників місцевої фауни. Тубільці чимось здивовані… Не піддається перекладу слово «рудий», недостатньо інформації… Мабуть, ідеться про якусь характеристику представників місцевої фауни. Слово «розплодилися» має коріння «плід», що відповідно до словника коренів означає щось, що виросло на представниках флори. Як слово «плід» співвідноситься з фауною, неясно, не достатньо інформації.
Аналізатор мови продовжував бубоніти, але Блостер вже не слухав його. Щось привернуло його увагу до рудого тубільця, він схопився й одним стрибком заскочив на буй.
— Коли буй відремонтують, — продовжував розмову Маняма, — якщо дадуть дозвіл, злітаємо до нас. На електричці це швидко, півгодини — і ми вдома. Чи до діда на Менпель. Знаєш, який у мене дідусь прикольний? Ого! Він працював у загоні супроводження, стільки всякого бачив! А ще у нього є нагородний граваствол… І ще він знає боротьбу хус. Він мене якось прийомчиків навчав. Раз! — і ти вже на лопатках! — Маняма схопив уявного супротивника за руку та кинув через голову.
Один кіт, мабуть, злякавшись раптового руху, схопився і стрибнув на валун.
— Манямо? — несподівано нявкнув кіт.
— Що? — наче вдарився у стінку, зупинився Маняма. — Ти чув, Льохо? Хтось сказав «Манямо»!
Рудий кіт, той самий, який стрибнув на валун, полегшено зітхнув і миттєво перетворився на двійника Манями.