— Усе може бути. Може, і залишив!
— Мабуть, я піду. Я тут у бібліотеці книжку узяв з історії Києва. А раптом там що-небудь про брата Іова чи Ратибора написано?
— Чуєш, Петько, а з чого це Серга тебе десятою дорогою оминає? Я його учора бачив, він у двір зазирнув, а як побачив тебе, то дременув!
— А!.. — Петько махнув рукою. — Причепився якось до мене, так я йому малий гаплик показав. Мене брат Іов навчив. Так він усе зрозумів і більше до мене не чіпляється.
— Здорово! Навчиш?
— А то…
Так закінчилася ця неймовірна історія, абсолютно не схожа на правду. Скоріше за все, вона схожа на дивовижний сон. Тільки що ж тоді робити з рудим котом Манямою, який досі живе у Льохи?
