Выбрать главу

Істина, гола й нещадна, змусила Давидова схилити втомлену голову. Його намагання здалися йому сміховинними, плани — безнадійними.

Шатров мав рацію, велику рацію, коли зважував своїм ясним розумом усю непридатність засобів, що були в їхньому розпорядженні.

«Лихо та й годі! — засмучено думав Давидов. — Не заснеш тепер зовсім: замучать кляті сумніви. Що б його ще зробити, чим розважитись? Еге, я ще не переглянув листа, якого передав Кольцов.

Професор дістав з портфеля листа відомого геолога, що працював у Казахській Академії наук. Той писав до інституту про те, що цього року розпочинають грандіозні роботи в кількох чималих гірських улоговинах Тянь-Шаню — народне будівництво цілої мережі великих каналів та гідроелектростанцій. Два з цих будівництв — до речі, найбільші: номер два — в пониззі річки Чу та номер п’ять — у зоні Каркаринської улоговини — піднімуть горішні крейдяні відклади, де, як відомо, є великі скупчення динозаврових кісток. Тож треба організувати постійне спостереження палеонтологів під час земляних робіт. Треба порозумітися з Держпланом і після того координувати дії безпосередньо з начальниками будівництв…

З кожним рядком листа відступала безнадійність, що сповнювала душу Давидова. Він збагнув — на допомогу прийшов щасливий випадок. Інтереси його науки збіглися з виробничими інтересами країни, і тепер розкопки буде здійснено в таких масштабах, які навіть не снилися жодному вченому! Здається, є надія перевірити дивовижну знахідку Тао Лі і, коли знову поталанить, подарувати людству яскравий доказ того, що воно не самотнє у Всесвіті…

Сонце, свіже та яскраве, вставало над містом, хмари здавалися смугами бузкової піни на прозорій золотій воді. Місто прокидалося, і гамір його линув до кімнати.

Давидов підвівся, жадібно вдихнув кілька разів свіжого повітря, запнув портьєру й почав роздягатися.

Шатров зім’яв і кинув у кошик щойно закінчений малюнок черепа. Потім витяг із купи книжок на столі брошуру і замислився, не розгортаючи її.

Важка путь — путь нових пошуків! Коли-не-коли — зліт думки, наче казково легкі стрибки над безоднями грубих помилок. І весь час плентатися крутими схилами, повільно підійматися під важким тягарем фактів, які затримують, тягнуть назад, униз… Нічого! Поставлене завдання велике і важливе. А ті, хто був тут сімдесят мільйонів років тому? Безстрашна воля й розум людини не злякалися навіть грізних міжзоряних просторів. Ті, невідомі, зуміли перебратися з одного корабля на інший в той час, коли вони на величезних швидкостях розходились один з одним у світовому океані. Не злякалися того, що кожна секунда віддаляла їх на сотні кілометрів од рідної планети. І, виконавши певне завдання, зуміли повернутися чи, може, незабаром загинули, бо ті великі зміни, які розумна праця лишає після себе в природі, не проминули б повз нашу увагу, коли ми тепер, сімдесят мільйонів років по тому, вивчаємо свою планету.

Якщо ми досі не виявили цих змін, то прихідці були на Землі дуже короткий час. Незнані гості незнаного світу!

Гаразд! Він міркуватиме далі над своєю частиною завдання, шукатиме можливу подобу людей інших світів. І незабаром він доповість Давидову… Але Давидов… Він пише йому регулярно про що завгодно, крім найцікавішого: як ідуть пошуки. Півтора року минуло вже після тієї розмови в Москві над попробиваними кістками вимерлих ящерів. Певно, нічого не вдалося щирому другові…

Цієї самої миті машина Давидова мчала курним вибитим шляхом. Під світлом фар, що стрибало туди й назад, бігла біляста’курява, хмарою здіймалася позаду, застилаючи зірки над обрієм.

Вдалині за вітровим склом машини поставало вночі червонаве широке сяйво. Звідти долинав низький гуркіт, що проривався крізь стугін мотора…

За півгодини Давидов у супроводі виконроба і свого співробітника, прирядженого до будівництва, подався на північний край дільниці, трохи приголомшений велетенським розмахом роботи.

Тисячосвічні ліхтарі на високих стовпах здавалися оповиті легким серпанком, хмара густішої куряви обкутувала лівий бік дільниці. Брязкіт сотень вагонеток, що висипали там породу на відкатній гірці, губився в неймовірному скреготі й гуркоті потужних екскаваторів.